У чому особливості козацьких літописів як історико-літературних творів? Хто були їхні автори?
Козацькими літописами називають історико-літературні твори другої половини XVII — середини XVIII ст., присвячені козацьким війнам. Назва «літописи» досить умовна, бо кожен із цих творів є складною, багатоплановою розповіддю про події Національно-визвольної війни, у якій поєднуються характеристики історичних діячів, описи подій — битв, повстань, переговорів, окремі документи, тлумачення цього періоду історії України. Стиль цих творів далекий від традиційної літописної форми. Написані вони тогочасною мовою у формі щорічних записів, оповідань, сказань, повістей із залученням різних документів: більш ранніх українських літописів (Густинського, Львівського, Острозького, Чернігівського тощо), власних спогадів сучасників, документальних матеріалів (офіційні і приватні листи, грамоти, універсали), творів чужоземних істориків, легенд і переказів.
До наших днів дійшли три найвизначніші козацькі літописи — Літопис Самовидця, Літопис Граб’янки та Літопис Самійла Величка (1720). Кожен із творів є оригінальним, має свої особливості.
Объяснение:
натура́льное хозя́йство — самодостаточный тип (натуральное хозяйство противоположно обмену и торговле) хозяйствования, который направлен только на удовлетворение собственных потребностей (не на продажу). всё необходимое производится внутри хозяйственной единицы, при этом не возникает потребность врынке.
выращивание бобовых вдемократической республике конго(провинция северное киву)главными чертами натурального хозяйства являются незначительность его участия в межрегиональном разделении труда, вплоть до изолированности от внешнего мира (автаркия) при самообеспеченности средствами производства и рабочей силой, позволяющей удовлетворять все (почти все) потребности за счёт собственных ресурсов.
развитие производительных сил общества и углубление межрегионального разделения труда объективно подготавливают условия для смены натурального хозяйства товарным, где специализация производителей на изготовлении одного какого-либо товара развивается, охватывая всё более обширные территории.
в рабовладельческом обществе и при феодализме натуральное хозяйство оставалось господствующим, несмотря на развитие обмена и товарно-денежных отношений. в феодальном обществе господство натурального хозяйства служит одной из предпосылок сохраненияфеодальной раздробленности.
натуральное хозяйство до настоящего времени сохранилось в отсталых районах земного шара (азия, африка, латинская америка), где до колонизации их европейцами господствовали родоплеменные или феодальные отношения. в странах, освободившихся от колониальной зависимости, в середине xx века 50—60% населения было занято в натуральном или полунатуральном хозяйстве.
в современной россии натуральное хозяйство представлено личными подсобными хозяйствами крестьян и садово-огородными участками городских жителей.
