Князь нудьгував, сумував за драконом. Виправдовувався перед портретами пращурів: мовляв, зробив усе, щоб врятувати князівство. Але потім здер зі стіни усі картини, заплакав. Опісля поїхав з вином на могили пустельника та дракона. Наступного дня князь знову поїхав на кладовище, розмовляв з духами померлих друзів. Із вбивством дракона у князя зник сенс життя: не було проти кого боротися. Він ліг на могилу пустельника, сидів під нічною зливою. Після страшної бурі настав чудовий ранок, але князь його вже не бачив.
