Слов’яни від самого початку своєї історії виступали як племена. Племена очолювали обрані громадою вожді. Саме за вождями закріплювалася верховна влада. До їхніх повноважень належали: розподіл продуктів, організація оборони під час воєн, спорядження військових дружин тощо. Особливу роль у житті слов’ян відігравали ради, на яких ухвалювали найважливіші рішення. Коли з’являлася потреба боронитися від сильного ворога, слов’янські племена об’єднувалися у великі військові союзи. Утворення великих союзів племен свідчить про такий рівень суспільних відносин, що передує державі. Отже, давні слов’яни в 5-7 ст. наблизилися до створення держави.
