Храм василия блаженного
храм покрова в филях
троицкий собор.
в чем схожести и различия архитекруты?

Плюсы революционного пути развития:
1. Значительно более динамичный путь, прогрессивные изменения. при революционном пути развития нарастают очень быстро и быстрее переводят общество на новый качественный уровень.
2. Неизбежно изменяют сразу несколько сфер общественной жизни, сам фундамент общественного устройства (как например НТР и промышленный переворот привели к реорганинизации государственного механизма и др.) .
3. Как правило, революции обществу избавиться от отживших форм существования без их длительной трансформации и сохранения их пережитков.
Минусы:
1. Большинство революций имеют характер насильственных преобразований общественных и государственных институтов и практически всегда ведут к большому внутреннему конфликту в обществе.
2. Революционные преобразования сопряжены с рядом негативных явлений, которые, наряду с позитивными. также внезапно входят в общественную жизнь (пример: "революция цен" в Европе в начале Нового времени) .
Плюсы эволюционного пути:
1. Фактически бескровный путь общественного развития, путь не уничтожения, но трансформации существующих основ жизни государства и социума.
2. Более целенаправленный и рассредоточенный путь, т. к. для претворения в жизнь преобразований в одной сфере не обязательно оказывать одновременно направляюще-деструктивное воздействие на иные сферы (которые вообще могут не нуждаться в изменениях) .
3. Эволюция - это пусть медленное, но всегда движение вперёд, революция, если она не достигла своих целей - "шаг вперёд и 2 назад" (ЛЕНИН) .
Минус:
1. Эволюционный путь развития нередко очень долог и растянут по времени в своём продвижении общества к совершенству (как указывают отдельные умы, без революций мы бы до сих пор жили в каменном веке) .
2. Зачастую следование эволюционным путём развития консервирует в обществе пережитки что рождает внутренние противоречия в государстве (скажем, либеральные реформы в России 2-ой половин XIX века были непоследовательны и плохо вписывались в общую картину жизни и устройства в условиях самодержавной страны).

Правління ярославичів. повстання киян у 1068-1069 рр.згідно з батьківським заповітом, після смерті ярослава  мудрого старший влади у державі син ізяслав у 1054 р. посів київський престол, святослав отримав чернігівську землю, всеволод -переяславську, ігор і в'ячеслав - відповідно володимир-волинський і смоленськ. так починає утверджуватися удільна система володіння руськими землями. слабкість великокнязівської влади виявилася одразу ж, бо святослав і всеволод відмовлялися визнавати старшого брата володарем русько держави. не маючи сил протистояти їхньом; опору, ізяслав у цьому ж 1054 р. погодився ні спільне з братами іння руссю. так виниі тріумвірат ярославичів на чолі з ізяславом який правив країною майже 20 років. нова формі правління засвідчила послаблення центрально влади й посилення політичних центрів на міс цях. на основі традиційного територіальноп ядра русі - руської землі починають формува тися три князівства - київське, чернігівське і переяславське. старші брати порушили заповіт. спочатк; вони обмежили участь у державному житті мо лодших братів ігоря та в'ячеслава, а після їхньої смерті прибрали до рук їхні володіння несправедливо обділені родини молодших ярославичів затаїли образу і згодом почали активи; боротьбу за владу. вони та інші князі-сироти котрих позбавляли уділів, дістали назву ізгої. кожен із братів ярославичів прагнув насамперед задовольнити власні інтереси, мало дбаючи про державні справи. бояри не змогли своєчасно оці нити й загрози з боку половців (кипчаків) - войовничих кочівників, котрі потіснили печенігії і з'явилися на південних рубежах русі. улітку 1068 р. половці напали на русь. у битв на р. альті ізяслав, святослав і всеволод зазнали нищівної поразки. безпорадність яро славичів у захисті краю викликала гострі невдоволення киян. вони зібралися на віче і звернулися до великого князя з вимогою да ти зброю й коней для боротьби з половцями оскільки той відмовився, 15 вересня розпоча лося повстання. загони городян рушили до цен тру міста. перелякавшись, ізяслав і всеволо^ втекли, а кияни, звільнивши ув'язненого полоцького князя всеслава, проголосили його великим князем. однак новий володар русі не спромігся н зміцнити центральну владу, ні зберегти її зг собою. коли наступного року ізяслав підійшов з військом польського короля, всеслав утік до полоцька. кияни зібрали віче і, визнаючи свою провину, запросили ; святослава й всеволода на великокнязівський стіл. брати запропонували зайняти його ізяславу. той погодився, але поперед себе направив £о києва сина мстислава, котрий стратив 70 зачинщиків повстання, а шших осліпив. у травні 1069 р. до столиці вступив сам ізяслав; тріумвірат поновився.