Дочь князя Ангальт-Цербстского, Екатерина пришла к власти в результате дворцового переворота, свергнувшего с престола её непопулярного мужа Петра III.
Екатерининская эпоха ознаменовалась максимальным закрепощением крестьян и всесторонним расширением привилегий дворянства.
В культурном отношении Россия окончательно вошла в число великих европейских держав, чему немало сама императрица, увлекавшаяся литературной деятельностью, собиравшая шедевры живописи и состоявшая в переписке с французскими просветителями. В целом политика Екатерины и её реформы вписываются в русло просвещённого абсолютизма XVIII века.
Пелопоннеські війни не поклали край боротьбі за лідерство серед грецьких полісів.
Греція увійшла в добу занепаду та розбрату. Поліси, що намагалися звільнитися від влади спартанців, вдалися до військових дій проти неї. Воєнний союз проти Спарти очолили Афіни. Союзниками Спарти були: Фіви, Аргос та Коринф. На боці союзників виступила також Персія. Вони розпочали так звану Коринфську війну (395—387 рр. до н. е.). У 394 р. до н. е. кораблі персів і афінян розбили біля Малоазійського узбережжя флот Спарти та її союзників. У відповідь армія Спарти розгромила ворогів на суходолі, біля Коронеї.
