В центрі філ-ї С. перебуває людина, її духовний світ, її щастя. Тому Сковороду називають українським Сократом, а його філософію - «філософією серця» «Наука про людину та її щастя – найважливіша з усіх наук». Бути щасливим не складно – пізнати свою духовну сутність («невидимий світ» в собі – своє серце, свою природу і відповідно до цього правильно обрати для себе вид діяльності.
Хто хоче бути щасливим, той насамперед повинен пізнати самого себе, тобто внутрішню сутність («світ невидимий» в собі), свою духовність, або своє серце. Людина, яка не пізнала себе, не може обрати відповідно до своєї природи свій шлях, сферу своєї діяльності, отже не може бути щасливою.
Душа, серце людини не вибирається – це від Бога. Отже, у кожної людини своя природа, яку не можна змінити, її можна лише пізнати і обрати такий життєвий шлях, який співзвучний її серцю, тобто внутрішньому духовному світу. Звідси вчення С. про споріднену працю - заняття, яке не лише приносить користь суспільству, а й відповідає внутрішньому духовному світу людини, отже приносить їй задоволення і душевний спокій.
