На шляху до своєї незалежності українці пережили не одне лихоліття і не один критичний період історії, коли здавалося, що ще от-от, ще трохи — і наш народ, нація, культура навіки щезнуть у пітьмі небуття. Але долаючи усі негаразди і біди, наш народ зумів пройти свій шлях до мрії.
Голодомор 1932 — 1933 був одним із найтяжчих ударів долі. Часом доводиться чути докори: а чому ми, українці — волелюбний народ — дозволили таке вчинити над собою? Чому не боролися, не опиралися кривавим більшовицьким катам?! У багатьох публікаціях українські селяни постають пасивними жертвами сталінського Молоха, які приречено чекають смерті у своїх домівках, у кращому разі намагаючись кудись, світ за очі утекти від моторошної реальності.
Насправді опір проти більшовиків ніколи повністю не припинявся від того часу, як у січні 1918 року війська Червоної армії під орудою М. Муравйова увірвалися до Києва.
