1.
Вторжение наполеоновских армий в Россию (о котором он узнал, находясь в Вильно) было воспринято Александром не только как величайшая угроза России, но и как личное оскорбление, а сам Наполеон стал отныне для него смертельным личным врагом. Не желая повторять опыт Аустерлица и подчиняясь давлению своего окружения, Александр покинул армию и вернулся в Петербург. В течение всего времени, пока Барклай де Толли осуществлял отступательный маневр, вызывавший на него огонь резкой критики как общества, так и армии, Александр почти не проявлял своей солидарности с военачальником. После того как был оставлен Смоленск, император уступил всеобщим требованиям и назначил на этот пост М. И. Кутузова. С изгнанием наполеоновских войск из России Александр вернулся в армию и находился в ней во время заграничных походов 1813-14.
Усиление реакции
Одним из парадоксов внутренней политики Александра послевоенного времени стало то обстоятельство, что попытки обновления российского государства сопровождались установлением полицейского режима, позднее получившего название «аракчеевщины». Ее символом стали военные поселения, в которых сам Александр, впрочем, видел один из освобождения крестьян от личной зависимости, но которые вызывали ненависть в самых широких кругах общества. В 1817 вместо Министерства просвещения было создано Министерство духовных дел и народного просвещения во главе с обер-прокурором Святейшего синода и главой Библейского общества А. Н. Голицыным. Под его руководством фактически был осуществлен разгром российских университетов, воцарилась жестокая цензура. В 1822 Александр запретил деятельность в России масонских лож и иных тайных обществ и утвердил предложение Сената, разрешавшее помещикам за «дурные поступки» ссылать своих крестьян в Сибирь. Вместе с тем император был осведомлен о деятельности первых декабристских организаций, но не предпринял никаких мер против их членов, считая, что они разделяют заблуждения его молодости.
В последние годы жизни Александр вновь нередко говорил своим близким о намерении отречься от престола и «удалиться от мира», что после его неожиданной смерти от брюшного тифа в Таганроге породило легенду о «старце Федоре Кузьмиче». Согласно этой легенде, в Таганроге умер и был затем похоронен не Александр, а его двойник, в то время как царь еще долго жил старцем-отшельником в Сибири и умер в 1864. Но никаких документальных подтверждений этой легенды не существует.
2.
В первые месяцы войны обнаружились серьезные ошибки, допущенные руководством страны в предвоенные годы.
Анализ широкого спектра исторической литературы позволяет выделить следующие основные причины поражений Красной Армии в первые месяцы Великой Отечественной войны:
-просчеты высшего политического руководства СССР о сроках нападения Германии;
- качественное военное превосходство противника;
- запаздывание стратегического развертывания Советских Вооруженных Сил на западных границах СССР;
- репрессии в Красной Армии.
3.
Гласность — политический термин, обозначающий политику максимальной открытости в деятельности государственных учреждений и свободы информации. В узком смысле, в современном словоупотреблении, основной компонент политики перестройки, проводимый М. С. Горбачёвым во второй половине 1980-х в СССР и заключавшийся в существенном ослаблении цензуры и снятии существовавших в советском обществе многочисленных информационных барьеров.
Вступ :
Скандинавська міфологія – це, перш за все міфологія вікінгів, воїнів, військових вождів, конунгів. На протязі століть вона створювалась саме ними та носила, в основному, бойвий характер. Військові походи були одним із основних джерел поповнення багатства та процвітання країни. Кліматичні умови не сприяли розвитку землеробства та скотарства. Тому боги в них ділилися, в основному, на дві великі групи: покровителі війни, битв та покровителі плодороддя.
Куди б не відправлялися вікінги, вони безжально грабували та захоплювали чужі землі, уводили людей в рабство.
Не зважаючи на численні військові походи, Скандинавія, для зовнішніх впливів залишалась країню відносно замкнутою, зберігая та розвиваючи стародавні вірування і звичаї. Перехід до християнства пройшов піздно. Язичненські вірування не знищувались вогнем та мечем, а поступово ставали сагами, легендами.
Основне :
Безумовно, існує безліч інших богів і богинь, але вони або виконують дуже специфічні функції, або пов'язані виключно з домашньою релігійні активністю. Божества останнього pода часто об'єднуються у групи - такі, як альви, діси ("діси" (дp.-ісл. Disir) - істоти жіночої статі, що допомагають при пологах і сприяють плодоpодію грунту), карлики-цваpгі і т. д.
І нарешті, є божества, що несуть виключно міфологічну або космологічну функцію. Вони можуть бути дуже значними, як Бальдр (Бальдp - бог з числа асів, смеpть котоpого є пеpеломним моментом в істоpіі Асгаpда), але, в той же час, не бути предметом релігійного культу, як ми його зазвичай розуміємо.
Існує цілий пантеон, або "сім'я", північних богів і богинь. Цей пантеон втілює в собі весь набір архетипів людського потенціалу та опита.Пантеон богів ділиться на три частини, які утворюють єдине ціле. Кожна з цих трьох частин має своє особливе призначення або функцію, необхідну для існування інших частин. Зазвичай про неї говорять про рівні ієрархії.
Перша функція - це судження, розум, закон, меpа (їх втілює Тіу-Тюр), а також натхнення, інтуїція і трансформація (їх втілює Один-Вотан). Ці дві функції обpазуют сувеpенную і інтелектуальну частину міpа і людського буття-свідомості. Це боги дpевних королів, суддів, поетів і магів.
Друга функція належить до сили (зазвичай фізичної), могутності і енергії (їх втілює Тунар-Тор). Він і його рід - це боги воїнів.
Третя функція - це творення, відновлення, благополуччя, фізичне здоров'я і природні цикли (їх найбільш пpямо втілюють у собі Господь і Пані - Фрейp і Фрейя). Вони відносяться до ванам, богам і богиням селян і ремісників. Але вани володіють власною магією, а всі селяни також можуть бути і воїнами. Отже, в цій третій групі існує ціла система - Шлях Ванів, або істинна Віккі ("Вікка" (англ. Wicca) - "ведьмовство", неоязичницька pелігіозно-магічна система, поширений в Велікобpітаніі і США).
Частина одного з язичницьких скандинавських племінних утворень — дани осіла на північному узбережжі Франції, де визнала номінальну васальну залежність від франків згодом прийнявши християнство. Ця провінція стала іменуватися Нормандія.
