У середині 30-х років керівництво Комуністичної партії дійшло висновку про необхідність внесення "демократичних" змін до Конституції СРСР 1924 p., а також до конституцій союзних і автономних республік. Вперше це питання було винесене на обговорення у 1935 р. на лютневому Пленумі ЦК ВКП(б). Таким чином намічалося утворити видимість подальшої демократизації державного ладу. Про які вибори до державних органів могло йтися, якщо й після прийняття Конституції 1936 p. ніхто нікого не обирав? У будь-якому виборчому окрузі балотувався лише один депутат, кандидатура якого висувалася відповідним партійним керівництвом. Був підготовлений досить демократичний за зовнішніми показниками проект Основного Закону СРСР, розглянутий на червневому Пленумі ЦК ВКП(б). Проект Конституції було схвалено Президією ЦВК СРСР і винесено на всенародне обговорення. Зовнішньо активно відбувалося воно й на території України.
У підсумку все звелося до загального схвалення проекту Конституції. В умовах терору 30-х років мало хто б намагався критикувати цей проект, який навіть не містив реальних гарантій захисту прав людини.
VIII Всесоюзний з'їзд Рад 5 грудня 1936 р. одноголосно затвердив і ввів у дію нову Конституцію СРСР 1936 p.
Прийняття Конституції Союзу РСР вимагало розробки нових республіканських конституцій, у тому числі й Конституції УСРР. Розробка проекту Конституції УСРР нагадувала процес, який вже відбувався на союзному рівні. 13 липня 1936 p. Президія ЦВК УСРР утворила конституційну комісію, до складу якої увійшли державні та партійні провідники України: Петровський, Косіор, Постишев, Затонський, Любченко, Якір та ін. Наприкінці 1936 p. Президія ЦВК УСРР прийняла проект Конституції, запропонований конституційною комісією, за основу. Після всенародного "обговорення" він був переданий на розгляд Надзвичайного XIV з'їзду Рад УСРР, який відкрився 25 січня 1937 p., ЗО січня з'їзд Рад постановив:
"Проект Конституції (Основного Закону) Української Радянської Соціалістичної Республіки в редакції, поданій Редакційною Комісією З'їзду, затвердити". Одночасно з'їзд дав доручення ЦВК у відповідності з новою Конституцією УРСР розробити й затвердити положення про вибори, а також визначити строк виборів до Верховної Ради республіки.
Конституцію УРСР 1937 p. побудовано у відповідності з Конституцією СРСР 1936 p. Вона майже повністю відбивала союзну Конституцію, відтворювала її принципи, копіювала основні положення. Обидві Конституції мали демагогічний характер і були як би поза часом Численні положення Конституції УРСР, як і Конституції СРСР, особливо про права людини, насправді не діяли. Вони мирно співіснували з репресивною машиною, масовими арештами, розстрілами. Основний Закон за формою був демократичним, але повністю відірваним від реального життя.
Объяснение: Николай Павлович Бойко - Капитан Советской Армии, участник Великой Отечественной войны, Герой Советского Союза. Получил неполное среднее образование, окончил курсы механизаторов, работал трактористом в колхозе. В 1933 году Бойко окончил Нежинскую межрайонную совпартшколу, после чего работал пропагандистом в политотделе Батуринской машинно-тракторной станции.
Годы жизни: (05.05.1911 г. - 23.03.1995 г.)
Родился в селе Ивангород Ичнянского района Черниговской области в семье крестьянина.
Награжден:
-орденом Ленина;
-2 орденами Отечественной войны 1-й степени;
-орденом Отечественной войны 2-й степени;
медалями.
Имя Героя долгое время носил комсомольско-молодёжный отряд в селе Ивангород.
В 2009 году школе №5 г. Донецка было присвоено имя Героя Советского Союза Николая Павловича Бойко.
Почётный солдат воинской части.
За мужество, стойкость и отвагу, проявленные в боях против немецко-фашистских захватчиков при форсировании Днепра, удержании и расширении плацдармов, 16 октября 1943 года командиру 8-й батареи 34-го гвардейского артиллерийского полка 6-й гвардейской Краснознаменной стрелковой дивизии Николаю Павловичу Бойко присвоено звание Героя Советского Союза.
В январе 1945 года батарея коммуниста Н.П. Бойко переправилась через Одер и с ходу вступила в бой с врагом. Артиллеристы подбили три танка противника и уничтожили около взвода пехоты. Отличилась батарея и в одном из последних боев за освобождение Праги. На окраине столицы Чехословакии бойцы вели огонь до подхода главных сил.
