У політиці Джолітті знайшло характерний вираз посилення лібералізму в його соціально орієнтованому, демократичному різновиді, що проявилося до початку XX ст. в ряді країн.
Джолітті був противником таких дій, які штовхають на ворожі державі позиції «класи, складові величезна більшість населення». Він виступив за визнання законного характеру діяльності профспілок і свободи страйків, проголосивши принцип невтручання держави в трудові конфлікти між робітниками і підприємцями. Останнє означало, що проти страйкарів, що висувають економічні вимоги, не повинна використовуватися збройна сила держави (поліція, військові частини). Більш високий рівень зарплати, доводив Джолитти, посилаючись на досвід передових індустріальних країн, не суперечить, а цілком відповідає інтересам промислового прогресу.
