Якою була історична доля Буковини та Закарпаття?? очень нужно

1)

Після поразки в битві під Полтавою гетьман Іван Мазепа зі своїми найближчими прибічниками з числа козацької старшини разом із залишками українсько-шведської армії опинились на території Османської імперії, рятуючись від російської армії. Після смерті Мазепи, його генеральний писар Орлик був найімовірнішим його наступником. При його обранні було прийнято документ, який визначав права та обов'язки гетьмана.

2)

Законодавча влада надається Генеральній Раді, що виконує роль парламенту, до якої входять генеральні старшини, цивільні полковники від міст, генеральні радники (делегати від полків з людей розважливих і заслужених), полкові старшини, сотники та представники від Запорозької Січі (стаття 6). Генеральній Раді належало працювати сесійно, тричі на рік — в січні (на Різдво Христове), квітні (на Великдень) і жовтні (на Покрову). На своїх зборах Генеральна Рада розглядає питання про безпеку держави, спільне благо, інші громадські справи, заслуховує звіти гетьмана, питання про недовіру йому, за поданням гетьмана обирає генеральну старшину.

 

Найвищу виконавчу владу мав гетьман, влада якого була довічною. У період між сесійними зборами Генеральної Ради виконував її повноваження. Можливості гетьмана і його владні повноваження було значно обмежені статтями 6, 7 і 8. Відповідно до цих положень гетьман не мав права розпоряджатися державним скарбом та землями, проводити власну кадрову політику, вести самостійну зовнішню політику. Йому також було заборонено створювати якусь власну адміністрацію, він не міг застосовувати покарання до винних. Для задоволення матеріальних потреб гетьманові виділялись певні рангові маєтності з чітко визначеними прибутками, проте лише на час його перебування на посаді.

 

Развитие промышленности привело к значительным изменениям в английском обществе. Большое влияние приобрела буржуазия - собственники средств производства, на которых работали наемные рабочие. Рост доходов буржуазии привело к усилению ее влияния в парламенте.Большую часть населения Англии теперь составляли не крестьяне, а наемные рабочие (пролетариат). В отличие от крестьян, в которых были земля и орудия труда, рабочие были лишены собственных средств производства. Поэтому они были вынуждены идти работать на предприятия, чтобы от голодной смерти. Владельцы фабрик знали о том, что рабочий не сможет прожить без работы на фабрике, и платили ему меньше, чем он зарабатывал. Особенно охотно буржуазия принимала на работу женщин и детей, потому что им можно было платить меньше, чем мужчинам. Рабочие пытались бороться за свои права, устраивали забастовки, требовали повышения зарплаты и улучшения условий труда. В Англии получил распространение движение луддитов - разрушителей машин. Луддиты считали, что применение машин ведет к снижению зарплаты рабочих, усиление эксплуатации. Рабочие ломали станки, другие механизмы, разрушали целые фабрики. Власть беспощадно боролась с луддитов, за разрушение машин была введена смертная казнь.