з кінця ii ст. римська імперія вступає у тривалу кризу. після смерті останнього представника династії антонінів основна роль у призначенні імператора належала армії або сенату. тому правителів того часу назрівали «солдатськими» або «сенатськими» імператорами.
армія перестала підкорятися законам, солдати навіть продавали престол тому, хто обіцяв їм більше заплатити. правителі змінювалися кожні 2-3 роки, а іноді через кілька місяців. як правило, їх убивали змовники або незадоволені легіонери.
підкорені народи не бажали миритися зі своєю долею і весь час піднімалися на визвольну боротьбу. міжусобні війни за владу в середині держави, напади сусідніх племен порушили її єдність і традиційні зв'язки між провінціями. прийшли в запустіння землі, зменшилися врожаї, почався занепад ремесел і торгівлі.
використання рабів перестало давати рабовласникам звичний прибуток, адже ті не були зацікавлені в результатах своєї праці, оскільки нічого за неї не отримували. за першої-ліпшої нагоди вони втікали або повставали.
у iii ст. власники великих земельних маєтків почали роздавати рабам невеликі ділянки землі для обробітку. таким рабам дозволяли мати сім'ю, будинок, власне невелике господарство. їх називали рабами з хатинами. за користування землею вони платили орендну плату та віддавали певну частину врожаю.
величезні земельні володіння неможливо було обробити лише за рабів. тому землевласники почали надавати земельні ділянки в оренду вільним селянам, розореним городянам та іншим збіднілим людям. таких орендарів називали колонами.
колони були більше зацікавлені в результатах своєї праці, ніж раби, проте й вони не могли вивести з кризи господарство риму.
Культура Западной Европы в Средние века имела очень яркий религиозный характер. Все больше культурных отраслей, мировоззрение общества и даже политика зависели от церкви. Конечно, ключевой конфессией в Западной Европе в Средневековье было католичество.
Каноны католичества обращали внимание на внутренний мир человека, а не его тело. То есть религия имеет диаметрально противоположное направление, нежели это было в Античности, например (культ атлетичного тела).
В Средние века развиваются такие жанры как архитектура, а античная скульптура уходит на второй план, равно как и натюрморт, портрет и пейзаж. На авансцену в живописи выходят религиозные сюжеты, целью которых является прославление Бога. Плюс, развивается книжная миниатюра, главным памятником которой являлся псалтырь.
Главным стилем в Средние Века был романский, хотя уже к концу этого периода развиваются и такие стили как готика. Отличительной чертой романского стиля – замки со сводчатым покрытием. Главным строительным средством был известняк. Средневековье также известно как период затяжных войн (Столетняя война), поэтому строительство замков имело определенные особенности: они строились на высоком холме, окруженным рвов, с несколькими сторожевыми башнями, было обязательным наличие двора с донжоном.
Нельзя не упомянуть творцов эпохи Возрождения с их великолепной живописью, трактатами, изобретениями. Интересно, что до эпохи Возрождения Средневековье называют «темной ночью», а период после – рассветом, ведь в этот период восстанавливается интерес к античности и природе, а основной идеей культуры становится не религия, а гуманизм.
Еще одним символом западноевропейской культуры является рыцарство. С 12 века появляются романы, легенды о рыцарях Круглого стола, и среди рыцарей было много поэтов.
