Проверочная работа по теме « Россия в XVII веке»

(вставьте в текст пропущенные слова или словосочетания).

Социально-сословная структура российского общества в XVII веке включала в себя привилегированные и зависимые сословия. К первой группе относились светские и (1) феодалы, ко второй группе – служилые люди, «тяглые люди» и (2).

Господствующим сословием в российском обществе оставались феодалы.

К концу века усилились позиции ___(3), так как они получали права на владение землями с крестьянами за успешную службу в армии, при дворе и системе управления.

Самым близким к верующим и крупнейшим собственником земли было сословие (4), что вызывало обеспокоенность и зависть феодалов.

Основную массу населения составляли (5), платившие натуральный и (6) оброк.

(7) пользовалось особыми правами и привилегиями на условиях обязательной и общей воинской повинности.

Многое сословия стали участниками народных движений XVII века. К ним относились: соляной и (8) бунты, восстание (9) , восстание казаков и крестьян под руководством донского казака (10).

За эти события XVII век получили прозвище – «» (11) век.

Повышение цен на хлеб в годы русско-польской войны привели к волнениям в (12) и (13). Повышение пошлины на соль вызвали восстание в Москве летом 16___(14), в ходе которого были убиты глава Земского и Пушкарского приказов и выслан боярин (15). Следствием бунта стала уступка царя дворянам и посадским людям - созыв Земского собора и принятие (16) , установившего бе сыск беглых крестьян.

Затяжная война с Речью Посполитой потребовала огромных расходов. Чтобы найти деньги правительство предложило выпускать (17) деньги

по цене серебряных. Недовольные москвичи устремились к царю в село (18), но безоружная толпа была обращена в бегство (19) войсками.

Самым крупное восстание произошло на юге страны. Бедственное положение переселенцев и донских (20) вынудило их подняться на борьбу. Первый этап восстания называют поход за (21), в ходе которого восставшие захватили Яицкий городок и блокировали водный путь на юг России - (22). В ходе второго этапа восставшие захватили город (23), Саратов, Самару, Пензу. Попытки осадить город (24) не увенчались успехом. Зажиточные казаки выдали атамана царским властям. После пыток и суда он был четвертован в Москве. Всего было убито и замучено до ___(25) тысяч человек. Таких расправ страна ещё не знала.

Партия «Алаш» (1917—1920)На Первом Всеказахском съезде, проходившем в Оренбурге с 21 по 28 июля 1917 года, произошло организационное оформление партии «Алаш»

верно

Филиал партии "Алаш" функционировал среди кыргызов  Партия «Алаш» пользовалось значительной поддержкой среди кыргызов Семиреченской области

верно

Программа партии "Алаш" состояла из 12 параграфов прости тут не могу сказать..

В ноябре 1917 г. на выборах в Учредительное собрание партия «Алаш» получила большинство голосов и 43 депутатских места. По количеству голосов, полученных на выборах в Учредительное собрание

верноПо результатам выборов партия "Алаш" получила 32 депутатских местаневерноПрограмма партии "Алаш" была опубликована в 1917 г. в газете "Серке" неверно была в казах газетеОсновная цель партии - создание Казахской автономии в составе Российской федерации вроде верноОбщая численность членов партии "Алаш" достигала 1000 человек​

Привілейовані верстви суспільства  

Князі (аристократи):

• відігравали панівну роль у Великому князівстві Литовському;

• мали широкі політичні права та привілеї, які значно відрізняли їх від середніх і дрібних феодалів.

Аристократи — великі землевласники (магнати), їхні права були закріплені привілеями 1492 і 1596 років:

• призначалися на найвищі посади (гетьманів, воєвод і старост), які навіть передавалися у спадок;

• отримали захист від суду провінційної адміністрації;

• мали право утримувати власні збройні сили;

• ходили в походи під власними корогвами;

• під час військових походів очолювали власні війська;

• ніхто не мав права на них скаржитися, хіба що сам Великий князь або панська рада при Великому князі;

• із них складалася Рада великого князя, яка вирішувала найважливіші питання.снение:

Найбагатшими земельними власниками в Україні були:

• князі Острозькі, які мали земельні володіння в Галичині, на Волині, Київщині, їм належало 100 міст і багато сіл. Лише одному князеві В. К. Острозькому належало 80 міст і містечок, 2760 сіл, 1,4 млн гектарів землі, він був заможнішим навіть за короля Речі Посполитої;

• Д. Вишневецький, якому належало 230 тис. селян

Магнати (пани)

Кожний магнат тримав на своєму дворі десятки слуг. Жили магнати в розкошах: у просторих, величних, оточених мурами палацах. Підлогу оздоблювали різнокольоровими глиняними плитками. Інколи й стіни прикрашали плитками або розмальовували. Широко використовувалася в оформленні споруд різьба по дереву (різьблені стовпи, одвірки тощо). Кімнати прикрашали килимами, столи накривали скатертинами, облямованими мереживом. Палац освітлювали восковими свічками, що стояли у свічниках. Воду брали з колодязя у дворі. Палаци оточували сади.

Пани — великі феодали, родовита й багата знать у ряді країн Європи, в тому числі аристократичний шляхти на українських землях часів панування Речі Посполитої.

• їхні володіння дісталися їм у спадщину від діда-прадіда;

• право на володіння землями було узаконене державними актами;

• мали право збирати з населення своїх володінь податки і вимагали виконання повинностей.

 Шляхта

Шляхта — середні та дрібні феодали, які жили на землях, отриманих за військову службу.

Українська шляхта:

• володіла невеликими маєтками;

• не мала права продавати чи дарувати без спеціального дозволу свій маєток;

• вважалася особистими слугами князя чи короля;

• була зобов’язана виконувати персональну кінну службу;

• до кожного військового походу виставляла певну кількість озброєних вершників;

• на неї покладалися роботи з ремонту й укріплення замків та будівництва мостів;

• сплачувала певний натуральний податок.

• звільнялася від суду королівських чиновників;

• була звільнена від сплати податків, повинностей і мита на іноземні товари;

• могла обіймати державні посади;

• здобула право займатися торгівлею, ремеслами, промислами.

Духовенство

Духовенство — впливовий стан наприкінці XV — на початку XVI ст. На той час воно користувалося підтримкою Великого князя литовського.

До цієї суспільної верстви населення входили священики разом із сім’ями. Священик мав ділянку землі й різні натуральні данини від парафіян. Духовний сан уважався спадковим — після батька парафію отримував син.

Селяни на користь духовенства виконували повинності:

• віддавали десяту частину свого майна;

• платили дрібну данину натурою — яйцями, ковбасою, насінням тощо;

• сплачували гроші за церковні обряди;

• відробляли панщину на церковних землях.

Селянство

Селянство було найчисленнішою верствою — до 80 % населення.

Селянство залежало від форм феодальної експлуатації та характеру феодальних повинностей.

Міщанство

Міське населення складалося з міської верхівки (багате купецтво, лихварі, цехові майстри), середнього (заможне міщанство, купці, майстри-ремісники) та міської бідноти. Міщани становили не більше 7 % населення.

Жителі міст теж сплачували податки.