СОСТАВЬ РАССКАЗ. Индивидуальная работа.
Дескриптор: учащиеся составят рассказ на основе содержания песни
«Кулагер, ты скакуном с рожденья был,
Отдан мне ты дядею в кормленье был.
И, когда Кипчак с Аргын справляли ас,
На байге ты всех коней быстрее был.

Кулагер, Тулпара сын, дитя орла,
Двадцать раз ты к трём годам догнал козла,
Весть о том, что ты погиб, степных сорок
Над тобой прочесть молитву привела.

Белый снег, упавший в ночь, к утру сойдёт,
Но моя, о, Кулагер, боль не пройдёт.
И пока найду коня тебе подстать,
До земли хвост у верблюда отрастёт.

Кулагер, ты в холе был в мороз и в зной,
В дни любви и тайных встреч ты был со мной.
Услыхав, что ты погиб, я зарыдал,
Пальцы сплёл в бессильном горе с сединой.

По земле, где мчался ты — следы копыт.
Славой был твой каждый шаг в пути покрыт.
Лёгкий бег и шею девичью твою
Атыгай и Караул в душе хранит». (Перевод А. Сендыка)

ответ - В

XIX в. население Российской империи делилось на сословия группы, обладавшие разными правами и обязанностями и имевшие разное юридическое положение. Самым привилегированным и образованным сословием было дворянство. Дворяне обладали правами владения населенными имениями, корпоративной организации, поступления на государственную службу и на получение образования в привилегированных учебных заведениях и население империи

К началу XIX в. территория Российского государства составляла 16 млн кв. км. В его состав входили Прибалтика, Белоруссия, большая часть Украины, степная полоса, включая Причерноморье и Крым, горные области Северного Кавказа,расцвет колониализма, с другой стороны — небывалыми достижениями культуры и искусства, а также техники и науки. XIX век дал огромное количество выдающихся музыкантов, художников, писателей и поэтов, архитекторов, а также учёных, изобретателей, авантюристов и великих политиков.

Объяснение:

Мало що відомо про слов'ян до 5-го століття нашої ери. Їх історію до цього можна умовно припустили тільки через попередньо індо-європейські археологічні та лінгвістичні дослідження. Багато чого з того, що ми знаємо про історію після 6 століття, це з творів візантійських істориків. У своїй роботі «Про будови», Прокопій зображує склавінів (так називали тоді слов'ян-переважно південних), як незвично високих і сильних тілом, із засмагою і червонувато-світлим волоссям, міцним житлом і примітивним життям. Вони жили в хатинах, часто далеких одна від одної, і часто змінювали місце проживання. Вони не були під владою одного лідера, але протягом тривалого часу жили у «демократії». Іоанн Ефеський, у своїй Церковній історії зображує слов'ян як надзвичайно жорстоких людей.[1] Вони, ймовірно, вірили у багатьох богів, але Прокопій говорить, що вони вірили в одного, можливо, вищого бога. Він часто був ідентифікований як Перун, творець блискавки.

Ця інформація витісняється Псевдо-Маврикієм в його роботі Стратегикон, описуючи слов'ян як численних, але неорганізованих, стійких до труднощів і які не дозволяють собі бути в рабстві або бути переможеними. Відсутність розуміння може бути пов'язана з жіночою лінією спадкоємності, яка практикувалася серед південних слов'ян