Висловте й аргументуйте свою думку з такого приводу.
Ще наприкінці 90-х років історик Ст. Кульчицький писав: «В сучасному
суспільстві існує психологічно зрозуміла конфронтація, пов’язана з
проблемою ОУН—УПА. Ця історична проблема поділяє суспільство на
два табори. Здебільшого лінія поділу проходить по старому (до 1939 р.)

державному кордону. Нерозв’язаність проблеми ОУН—УПА
деструктивно позначається на державотворчому процесі». Чи
погоджуєтесь ви з такою оцінкою? Чи змінилася ситуація нині? Чому ви
так думаєте?

І́нки (однина — інка) — панівний рід народу кечуа («Сини Сонця»), що мешкав на території сучасного Перу та деяких інших країн і створив велику централізовану імперію зі столицею у місті Куско в Андах. Історично інками називали лише чоловічу частину роду правителів (жінок з роду називали пальями чи н'юстами, а палью-правительку — койя). Однак на сьогодні в побуті словом «інки» називають усіх підданих Синів Сонця. Імперія інків існувала досить короткий час — з 1438 до 1533 року. У 1533 році останнього правителя інків Атуальпу задушили іспанські загарбники.

Археологічні дослідження показують, що велику кількість цивілізаційних здобутків інки успадкували від попередніх цивілізацій, а також від підкорених ними сусідніх народів. До появи на історичній арені інків у Південній Америці існував ряд цивілізацій: Моче (або культура Мочика, відома своєю кольоровою керамікою та іригаційними системами), Уарі (або Варі, їхня держава була прообразом імперії інків), Чан-Чан (центр — місто Чимор, характерна кераміка та архітектура), Наска (відомі тим, що створили так звані лінії Наска, а також своїми системами підземних водопроводів, керамікою), Тіауанако (цивілізація міста Тіауанако з населенням близько 40 000, що розташовувалося на східному березі озера Тітікака), Чачапоя (Воїни Хмар, відомі своєю грізною фортецею Куелап, яку ще називають «Мачу-Пікчу півночі»).

Імперія інків (кеч. Tawantin Suyu Тавантінсу́ю — «Четвірка земель») простягалась довгою смугою у Південній Америці з півночі на південь і включала частини територій сучасних Колумбії, Чилі, Перу, Болівії, Еквадору, Аргентини, а з Куско у чотири сторони виходили чотири дороги і кожну з них іменували згідно з назвою тієї частини імперії, в яку вона вела.

У Абулхаир-хана была яркая юность. В 1698 году он находился у башкир, у которых скрывался от межплеменных распрей. Участвовал в башкирском восстании 1704—1711 годах. Был учеником Алдар-тархана, участвовал в сражении у Юрак-тау.

В 1709 году, по возвращению в Казахское ханство, был избран правителем казахов Младшего Жуза. У него, как и у любого другого казахского султана, имелся свой улус. Каждый из султанов опирался на родоплеменную группу среди казахов. Так, например, во второй четверти XVIII века опорой власти хана Абулхаир-султана являлось союз племён Алшын