Феода́л — монопольний власник феоду — тобто земельного наділу, отриманого у вигляд за службу.
Духове́нство, або духівни́цтво (лат. clerus; грец. κλῆρος, kleros; англ. clergy, ісп. clero) — релігійні провідники, виконавці релігійних обрядів, служб, практик тощо. Роль духовенства різниться залежно від релігії та систем вірувань. У ортодоксальній християнській традиції також — клірики, священнослужителі, церковники. Мають чітку ієрархію посад: папа, патріархи, кардинали, архієпископи, єпископи, прелати, священики, диякони, представники чернецтва (монахи і монахині) тощо. У протестантизмі — пастори, диякони, старійшини. В ісламі — імами, кадії, муфтії, мулли, аятоли тощо. В юдаїзмі — рабини (учителі) або хаззани (кантори); в індуїзмі — брахмани; в буддизмі — бонзи; в язичництві — жерці, шамани тощо.
Селя́ни — жителі сіл і сільських місцевостей, а також люди, чиїм джерелом існування є праця на землі, зайнятість в фермерському господарстві; представники класу фермерів, або працівників або власників невеликих господарств, особливо в середні століття при феодалізмі; або, більшість населення в будь-якому доіндустріальному суспільстві.
