Тридцятилітня війна, або Тридцятирічна війна (нім. Dreißigjährige Krieg) — перша загальноєвропейська війна у 1618—1648 роках між союзом католицьких і коаліцією протестантських держав. До союзу входили Священна Римська імперія та Іспанія, очолювані імператорською династією Габсбургів, а також німецькі князівства Католицької Ліги (переважно західні та південні: Баварія, Кельн), італійські міста-держави, Португалія. В антигабсбурзькій коаліції перебували протестантські німецькі князівства (переважно східні та північні: Саксонія, Бранденбург-Пруссія, Пфальц, Брауншвейг-Люнебург), Нідерланди, Данія-Норвегія, Англія, Шотландія, Швеція, до яких 1635 року приєдналася католицька Франція. Католицький союз підтримували Римська курія та Річ Посполита, включно з українськими козаками[1][2][3]. Протестантській коаліції допомагали Османська імперія та Московське царство. Причинами війни стало католицько-протестантське релігійне протистояння (Протестантська унія 1608, Католицька ліга 1609), конфлікт між імператором та удільними німецькими князями, національно-визвольні рухи в землях Габсбургів (Чехія, Угорщина, Нідерланди), стара боротьба за домінування в Європі між Австрією (Габсбургами) та Францією (Бурбонами). Безпосереднім приводом війни стало чеське повстання.
Тридцятилітня війна
Австрійсько-французькі війни
Map Thirty Years War-ukr.svg
Средневековые ведовские процессы - процессы над ведьмами - и сегодня продолжают смущать умы ученых и тех, кто интересуется историей. Сотни тысяч обвиненных в колдовстве или связи с дьяволом были тогда отправлены на костер. В чем причины столь безумной вспышки боязни нечистой силы, ведовства, охватившей Западную Европу в ХV-XVII веках? Они неясны и ныне. Наука практически всегда рассматривает средневековую охоту на ведьм как нечто вторичное, полностью зависящее от внешних обстоятельств - состояния общества, церкви. Предлагаемая же статья делает попытку объяснить феномен охоты на ведьм, опираясь на частные факты, на первый взгляд малозначительные и не удостоившиеся внимания исследователей. Многое в публикуемой статье может показаться неожиданным. Спешу уверить: обнародуя свои выводы, я не стремлюсь к сенсации, но твердо убежден, что приведенные факты и их анализ заслуживают внимания и дальнейшего изучения.
