Яке Значения для Риму Мали воэнні походи Юлия Цезаря?

Около 10 тыс. лет назад в жизни че­ло­ве­ка про­изо­шли по­и­стине ре­во­лю­ци­он­ные из­ме­не­ния: из со­би­ра­тель­ства по­яви­лось зем­ле­де­лие, а из охоты — ско­то­вод­ство. люди на­учи­лись де­лать одеж­ду из ткани, ле­пить гли­ня­ные горш­ки. более слож­ным стало и об­ще­ствен­ное устрой­ство. что стало при­чи­ной от­ка­за от тра­ди­ци­он­ных для пер­во­быт­но­го об­ще­ства спо­со­бов до­бы­чи про­пи­та­ния? какие из­ме­не­ния в жизни людей про­изо­шли вслед­ствие пе­ре­хо­да к зем­ле­де­лию и ско­то­вод­ству? об этом вы узна­е­те на нашем се­го­дняш­нем за­ня­тии. со­вер­шен­ствуя спо­со­бы охоты и со­би­ра­тель­ства, пер­во­быт­ные люди все равно ис­пы­ты­ва­ли труд­но­сти, свя­зан­ные с недо­стат­ком пищи, они были вы­нуж­де­ны по­сто­ян­но ко­че­вать в по­ис­ках жи­вот­ных и съе­доб­ных рас­те­ний. люди за­ви­се­ли от при­ро­ды. за­ни­ма­ясь со­би­ра­тель­ством, жен­щи­ны за­ме­ти­ли, что упав­шие в землю зерна ди­ко­рас­ту­ще­го яч­ме­ня или пше­ни­цы всхо­ды. люди стали спе­ци­аль­но сеять зерно в раз­рых­лен­ную почву. так из со­би­ра­тель­ства воз­ник­ло зем­ле­де­лие. муж­чи­ны ино­гда при­но­си­ли с охоты де­те­ны­шей уби­тых жи­вот­ных. их можно было вы­кор­мить и при­ру­чить. люди одо­маш­ни­ли диких собак, сви­ней, овец, коз и коров так из охоты воз­ник­ло ско­то­вод­ство. пе­ре­ход от при­сва­и­ва­ю­ще­го хо­зяй­ства к про­из­во­дя­ще­му уче­ные на­зва­ли нео­ли­ти­че­ской ре­во­лю­ци­ей. этот про­цесс занял целые сотни и даже ты­ся­чи лет. в ре­зуль­та­те рас­про­стра­не­ния зем­ле­де­лия и ско­то­вод­ства стали по­яв­лять­ся новые ору­дия труда. для рас­чист­ки лесов под пашню стали из­го­тав­ли­вать особо проч­ные ка­мен­ные то­по­ры из неф­ри­та, пал­ка-ко­пал­ка пре­вра­ти­лась в мо­тыгу, ка­мен­ный нож для сре­за­ния ко­ло­сьев был за­ме­нен ко­стя­ным сер­пом с ка­мен­ны­ми вкла­ды­ша­ми. по­яви­лось более со­вер­шен­ное ору­жие для охоты. для при­го­тов­ле­ния и хра­не­ния пищи стали ис­поль­зо­вать гли­ня­ную по­су­ду. при­ми­тив­ные горш­ки из­го­тав­ли­ва­ли из спле­тен­ных из пру­тьев и об­ма­зан­ных гли­ной кор­зин, позже люди на­учи­лись об­жи­гать глину. так воз­ник­ло одно из самых древ­них ре­ме­сел — гон­чар­ное. из шер­сти овец и во­ло­кон льна люди на­учи­лись из­го­тав­ли­вать нити (пря­де­ние). с на­ча­ла люди вруч­ную спле­та­ли нити, затем по­явил­ся при­ми­тив­ный ткац­кий ста­нок. так воз­ник­ло тка­че­ство. с изоб­ре­те­ни­ем пря­де­ния и тка­че­ства у людей по­яви­лись одеж­ды из льня­но­го по­лот­на и шер­стя­ной ткани. пе­ре­ход к зем­ле­де­лию и ско­то­вод­ству, изоб­ре­те­ние ре­ме­сел при­ве­ли к из­ме­не­ни­ям че­ло­ве­че­ско­го кол­лек­ти­ва. со­ро­ди­чи со­би­ра­лись вме­сте для ре­ше­ния общих дел, они вы­би­ра­ли ста­рей­шин — самых опыт­ных и муд­рых чле­нов рода, знав­ших по­вад­ки жи­вот­ных и свой­ства рас­те­ний, древ­ние пре­да­ния и пра­ви­ла по­ве­де­ния. ста­рей­ши­ны ­ля­ли ро­до­вы­ми об­щи­на­ми. между ро­до­вы­ми об­щи­на­ми, жив­ши­ми в одной мест­но­сти, уста­нав­ли­ва­лись тес­ные кон­так­ты, за­клю­ча­лись союзы. несколь­ко ро­до­вых общин объ­еди­ня­лись в племя. пле­ме­нем ­лял совет ста­рей­шин. он раз­би­рал споры между со­пле­мен­ни­ка­ми и опре­де­лял на­ка­за­ния. самым страш­ным счи­та­лось из­гна­ние из пле­ме­ни — ведь че­ло­век не мог про­жить в оди­ноч­ку. источник:

ДРОГОБИЧ (Котермак) Юрій (бл. 1450 — 1494) — мислитель-гуманіст, астроном, астролог, медик, математик. Народився у Дрогобичі. Вчився у Краківському та Болонському університетах — найбільших у той час гуманістичних центрах Європи. Одержав ступінь доктора філософії та медицини у Болонському університеті, де протягом 1478 — 1482 рр. викладав математику й астрономію. У 1481 — 1482 рр. займав посаду ректора університету медиків та вільних мистецтв. Повернувшись до Кракова, працював професором медицини й астрономії в 1487 — 1494 рр.

У Дрогобичі народився і, очевидно, одержав початкову освіту Юрій Котермак - відомий учений, педагог і письменник, ректор Болонського університету, професор Краківського університету, перший український автор друкованої книжки, що вийшла в Римі 1483 р. Наш земляк прибрав собі прізвище Дрогобич.

Навчався у Львові, Кракові, Болоньї (Італія). В 1481 — 82 рр. — ректор Болонського ун-ту. Наприкінці 80-х рр. XV ст. викладав астрономію та медицину в Краківському ун-ті, де його учнями були славетний польський астроном Н. Коперник та відомий німецький гуманіст К. Цельтіс. Д. пітримував тісні зв’язки з багатьма гуманістами з різних країн, зокрема з італійським гуманістом Ф. Б. Калімахом та піонером кириличного друкарства Ш. Фіолем, видавничу діяльність якого підтримував.

Творчість Д. має яскраво виражений гуманістичний характер, що виявляється, зокрема, у його поглядах на природу, Бога, людину. Д. високо цінував людський розум, вірив у його силу і можливості, у здатність пізнання таїн світу та його закономірностей, у спроможність людини використовувати результати пізнавальної діяльності на своє благо. Вважав, що завдяки розумові як головному критерію істинності можна легко "осягнути обшири неба незбагненно великі", пізнати "таїни у підмісячнім світі й силу могутню зірок". У людському розумі, освіті, активній діяльності людини вбачав головну рушійну силу іст. розвитку й суспільного поступу. Проблему співвідношення небесного й земного світів розв’язував у дусі неоплатонівської ідеї космічної любові, якою, гадав, сповнений Всесвіт. На думку Д., людина завдяки своїй доброчесності може уподібнитись до Бога. Поряд із християнським Богом у творах Д. фігурують інші надприродні сили, що втручаються в хід іст. подій і впливають на їхній перебіг.

Найвідоміші з творів Дрогобича — "Трактат про сонячне затемнення 20 липня 1478 року", "Прогностична оцінка поточного 1483 року", "Трактат з шести розділів про затемнення" (1490) — написані латиною. Праці Д. містять наукові дані з астрономії, географії, в тому числі визначення географічних координат таких міст, як Львів, Дрогобич, Феодосія (Кафа), Вільно, Москва. Праці Д. були добре відомі у багатьох країнах Європи — зокрема, в Італії, Франції, Німеччині, Угорщині, Польщі їх переписував для себе, наприклад, відомий нім. гуманіст Г. Шедель, у своїй науковій діяльності використовував нім. історик метеорології Г. Гельман.