Андрусівське сепаратне перемир’я 1667 р. (Андрусівський сепаратний договір, Андрусівський мир) — угода між Московським царством і Польщею за спиною України про припинення війни, підписана 30 січня 1667 року в селі Андрусове під Смоленськом терміном на 13,5 років. Угода стала завершенням російсько-польської війни 1654-1667 років. До миру з росіянами поляків змусив рокош (заколот) Ю. Любомирського, що охопив значну територію Речі Посполитої. Андрусівський сепаратний договір визначив місце Московії, Польщі та України в системі міжнар. відносин 60-70-х рр. 18 ст.
За умовами сепаратного договору:
припинялась польсько-московська війна 1654-1667 років;встановлювалося перемир’я на 13,5 років;під владою Московської держави залишалась Лівобережна Україна, Сіверська земля з Черніговом і Стародубом, а також Смоленськ;в складі Речі Посполитої залишалися Правобережна Україна (крім Києва) і Білорусь з Вітебськом, Полоцьком і Двінськом;Київ з околицями на два роки передавався Московії, проте в умові був ряд застережень, які давали можливість залишити Київ за Росією назавжди;Запорозька Січ мала перебувати під спільною владою обох держав;царський уряд зобов’язувався виплатити Польщі як компенсацію за втрачені шляхтою землі на Лівобережній Україні 1 млн. польських злотих (близько 200 тисяч рублів);Річ Посполита і Московія зобов’язувались у випадку татарських набігів на Україну разом виступити проти кримського хана та Османської імперії, що викликало з її боку ворожу реакцію, підсилену підтримкою Франції, Англії, Голландії та Австрії.Эпоха представляет собой одну из самых «богатых» для науки и культуры эпох, потому что философия, наука, и общественная жизнь в целом получили огромное развитие в этот период. Люди стремились к свободомыслию и рационализму, и эти идеи я бы назвала наиболее важными, потому что в Средние века церковь имела достаточно власти для того, чтобы наказывать людей ни за что.
Кроме того, в 17 веке научная революция рас по всей Европе из Англии.
Такие идеи рационализма и свободомыслия легли в основы Декларации независимости США и Декларации прав человека и гражданина Франции.
В это время в американских колониях началась борьба за незавимисмость, началась отмена рабства, а общество (в широком смысле) начало работу по формулировке прав человека. Философы защищали естественные права человека, которые он получил при рождении, излишние суеверия высмеивались, общества разных стран приходили к религиозной терпимости.
Важно в эпохе все – от «Рассуждений о методе» Декарта и Великой французской революции, которая отразится на политической обстановке всей Европы.
Люди задумывали о том, что такое разум и пытались познать эту категорию. И это одна из важнейших идей эпохи
