ответ:Людвіг ван Бетховен народився 16 грудня[7]. 1770 року у сім'ї придворних музикантів у м.Бонн. Батько, будучи обдарованою людиною (придворний музикант, викладав вокал, теорію музики та гру на клавесині), дуже невміло розвивав музичні здібності хлопчика.
Бетховен розпочав свою трудову діяльність професійного музиканта у дуже юному віці. В 1782 році (під час від'їзду Нефе) виконував обов'язки придворного органіста, а вже у тринадцять років Бетховена зарахували клавесиністом у придворний оркестр. З 1788 року Бетховен проводить ще й приватні уроки, адже на його юнацькі плечі «впав» тягар утримування родини. Та все ж більшу частину свого часу Бетховен присвячував творчості. Писав він досить повільно.
У пізній творчості Бетховена найбільше виділяється тяга до філософсько-піднятого відображення дійсності, поглибленого мислення
Після певної перерви у творчості в музиці Бетховена з'являється новий стиль. П'ять останніх фортепіанних сонат, дві сонати для віолончелі ор.102, «Багателі» ор.126, фуга для струнного квінтету, «33 варіації на вальс Діабеллі», Дев'ята симфонія, «Урочиста меса», п'ять квартетів. Глибина думки, рішуче, сміливе новаторство, характерні для всієї творчості Бетховена. Думка про Дев'яту симфонію зародилася ще в роки кризи, але за реалізацію композитор взявся лише у 1822 р.
Всі сонати Бетховена відрізняються одна від одної. Деколи композитор не дотримується традиційних тональних співвідношень.Єдина опера Бетховена — «Фіделіо» (1805–1814). Вона — одне з найзначніших явищ у музично-драматургійному мистецтві XIX ст.Фортепіанний спадок Бетховена також зберігає у собі 3 збірки багателей, понад 20 циклів варіацій, 4 рондо, близько 40 маленьких фортепіанних п'єс (вальси, лендлери, екосези, менуети). Перше місце серед цих творів займають варіації. Бетховен починав свою фортепіанну творчість з варіацій і ними ж закінчив її. Після сонати це була найулюбленіша із форм.
Объяснение:
ответ: индия в xvi–xviii вв
политическая раздробленность и феодальные усобицы в начале xvi в. в индии облегчили правителю кабула (афганистан) бабуру завоевание огромных индийских территорий от кабула на западе до границ бенгалии на востоке. в 1526 г. бабур вторгся с 20–тысячным войском в индию, одержал победу в нескольких сражениях и положил начало моголь—ской империи. став императором («падишахом»), ба—бур положил конец феодальным распрям, оказывал покровительство торговле. при преемниках бабура империя великих моголов непрерывно расширяла свои владения. к концу xviii в. она включала почти всю индию, кроме самой южной оконечности полуострова, и восточный афганистан. (искаженное на индийский манер слово «могол», т. е. монгол, стало в индии названием части мусульманской военно—феодальной знати, а за пределами индии – названием утвердившейся на делийском троне династии потомков бабура. сами эти государи себя моголами не называли.)
религией пришедших в индию завоевателей был ислам, но основная масса населения, около 3/4, исповедовала индуизм. ислам стал государственной религией империи великих моголов, религией большинства феодальной знати. мусульманские правители могли в течение нескольких веков править индией, оставаясь представителями численного меньшинства населения, потому что проводимая ими политика ничем не отличалась от политики индусских князей. они также охраняли закон и порядок, взимали налоги, позволяли «неверным» в обмен на соблюдение ими законов жить по своим обычаям.
