У чому суперечливість і трагізм Руху Опору в Україні?​

1051. В первой четверти XVIII в. к объединению трех жузов казахов побудили: Вторжения джунгар.  

1052. Летом 1710 г. в районе Каракумов состоялся первый курултай трех казахских жузов с целью: Создания единого ополчения против джунгар.  

1053. Первый курултай трех казахских жузов с целью создания единого ополчения против джунгар состоялся: В районе Каракумов в 1710 г.  

1054. В 1710 г. по решению первого курултая трех жузов единое ополчение казахов против джунгар возглавил Богенбай батыр  

1055. Сражение казахского ополчения с джунгарами в долине р.Аягуз состоялось в 1718 г.  

1056. В первой четверти XVIII в. положение казахов усугублялось не только джунгарской агрессией, но и нападением с севера Сибирских казаков.  

1057. 1723 — 1727 гг. вошли в историю казахского народа как  

«Годы Великого бедствия»  

1058. В «Годы Великого бедствия» (1723-1727 гг.) особенно пострадала территория: Жетысу.  

1059. Основной причиной трагедии 1723-1727 гг. («Годы Великого бедствия») является отсутствие в казахском обществе: Политического единства.

Особливості елліністичної культури. Процес культурного розвитку в період еллінізму проходив в нових умовах і мав значні особливості в порівнянні з попередніми часами. Ці нові умови створювались в розширеній окуймені, в тій частині земель де жила людина елліністичної епохи. Якщо до того людина відчувала себе перш за все жителем невеликого полісу в Греції абл сільської общини на Передньому Сході, то в епоху еллінізму посилилось переміщення і змішування населення. Розширення оточуючого людину світу, знайомство з новими умовами життя і місцевими, часто дуже давніми, традиціями розширювали ментальний світогляд, розвивали творчі задатки кожної людини, створювали сприятливі умови для культурної творчості. В період еллінізму гається подальший розвиток господарства, зростання суспільного і особистого багатства соціальних в і окремих людей. Елліністичні суспільства мали добрі матеріальні здібності, частина яких могла бути витрачена на фінансування культури. Змінилася і роль держави в розвитку культури. Елліністичні монархи, маючи величезні матеріальні ресурси намагалися направити процес культурної творчості в потрібне їм русло, виділяючи значні кошти на це. Особливо вони намагалися перетворити столиці і свої резиденції на важливі культурні центри. Вони за до себе видатних митців і вчених. Такі колективи були утворені в Антіохії, Пергамі, Сіракузах, Афінах та в інших містах. Але найбільший культурний потенціал був зосереджений в Александрії при царському дворі Птоломеїв. Так засновник династії Птоломеїв Сотер заснував особливу установу, присвячену дев’яти музам, і назвав її музеєм. Музей був сукупністю приміщень де жили, навчалися і працювали науковці. В кінці ІІІ ст. до н.е. Александрійська бібліотека налічувала понад 500 тис. папірусів, більша частина яких була зосереджена в бібліотеці Музею. На утримання музею гроші виділялися з царської казни. Завдяки підтримці царської династії Музей перетворився на щось на зразок міжнародної академії, потужний науковий та культурний центр. Елліністична культура стала синтезом грецької полісної та давньосхідної культур, в котрому переважала грецька культура. Визнаною мовою була грецька мова у формі загальногрецької мови койне, на якій спілкувались всі освчен елліністичного суспільства і на якій була написана більшість книг. Взагалі елліністична культура була закономірним продовженням і розвитком тих напрямів, жанрів та ідей, що виникли у Греції в V-IV ст. до н.е. Вплив давньосхідної культури на розвиток елліністичної культури виявив себе в основному не в загальному плані, а у внесенні до елліністичної культури ряду нових ідей і досягнень.