Составьте рассказ от имени центуриона римской армии и его участии в военном походе

Много славных князей было на Руси. Об одном из них - Владимире Мономахе, князе, который сумел защитить нашу страну от половцев, - наш сегодняшний рассказ.

У Владимира была продуманная стратегия борьбы с половцами. Он старался бить их на их же земле. Если половецкая стихия - это внезапные набеги, то русские воины были сильнее в открытом бою. Половецкая «лава» разбивалась о долгомерные копья и щиты русских пеших воинов, а русская конница, окружая степняков, не давала им удирать на своих знаменитых легкокрылых конях (у каждого половца были сменные лошади).

У Владимира все было продумано, вплоть до срока похода: ранней весны. Именно в это время русские кони, которых кормили сеном и зерном, были сильнее отощавших на подножном зимнем корму коней половецких.

И вот в конце марта все русские князья, кроме Олега «Гориславича» двинулись на ладьях вниз по Днепру. По берегу воинов сопровождала конница. Высадились у Хортицы и четыре дня шли до Сутени (ныне это река Молочная). Старый хан Усоба увидел большую рать и хотел заключить мир с Русью, но самонадеянная половецкая молодежь рвалась в бой, предвкушая победу. Навстречу русскому войску были высланы конники половецкого авангарда, но русские сторожевые отряды довольно легко перебили их. Напрасно основной отряд половцев ждал добрых известий от своих гонцов. Четвертого апреля 1103 года вместо половецких гонцов неожиданно появились русские полки и ошеломили половцев яростной атакой. После недолгой битвы степняки побежали. «У коней их не было быстроты в ногах», - писал летописец. Наступавшие на сытых крепких конях русские воины рубили бегущих врагов.

В битве у Сутени было убито двадцать половецких князей, и среди них - Усуроба, Кчий и Арсланопа, а плененного хана Белдюзя Владимир спросил гневно: «Почему ты не учил сыновей своих не нарушать клятвы? Почему они проливали кровь христианскую? Да будет кровь твоя на голове твоей!» Русский князь повелел убить Белдюзя как человека, не раз нарушавшего клятву. Своим же сказал Владимир: «Возвеселимся в этот день, ибо Бог сокрушил головы змеиные».

С огромным полоном, добычей и славой вернулись воины на Русь.

Объяснение:

Друга половина ХVІІ-XVIII ст. позначені значними змінами в освітянській сфері: було створено розгалужену мережу початкових навчальних закладів, сформовано систему спеціальної професійної освіти, закладався фундамент вищого рівня вітчизняної освіти. Особливого розвитку освітній системі надав вагомий вплив російської та європейської культур (так, у числі закладів освіти поряд із братськими та приходськими православними школами були й уніатські, єзуїтські та протестантські).

Початкові, середні та вищі навчальні заклали не мали єдиної програми освіти, оскільки створювалися з ініціативи представників різних верств населення.

Початковий рівень освіти репрезентували церковно-приходські школи, у яких вчителювали дяки. Головною метою таких шкіл було виховання християнина. Завдання початкових шкіл - навчити дітей читати і розуміти прочитане, адже християнин повинен був самостійно знайомитися з богослужбовими книгами і розуміти церковну службу. Вміння каліграфічно писати не вважалося необхідним на цьому етапі освіти, тому учні засвоювали тільки навички спрощеного письма.

Своєрідним явищем у системі освіти в українських землях, особливо на Лівобережжі та Слобожанщині, була діяльність мандрівних учителів - дяків, студентів колегіумів, Києво-Могилянської академії, які під час канікул мандрували Україною. Багато з них не поверталися до свого навчального закладу, приставали до приходських шкіл і навчали дітей, наймалися приватними вчителями, заробляючи цим на життя та розповсюджуючи знання, які іноді виходили за межі тих, що їх надавали церковні школи.