Для його політики характерно лавірування між різними соціальними групами. Зберігши престиж сенату, він у той же час поновив його склад і зменшив його політичну роль. Вищі чиновники стали вербувати із стану вершників, число яких зросло за рахунок італійської муніципальної знаті і вислужитися з солдатів командирів, які втратили реальне значення магистратурам серпня протиставив бюрократичний апарат. У відношенні плебсу серпня дотримувався політики «хліба і видовищ». Опорою імператорської влади була армія, що зазнала масштабної реформи. Кількість легіонів (здебільшого, недоукомплектованих) було істотно скорочено (після реформи, на думку різних істориків, їх стало налічуватися від 24 до 27 штук; ще до 3 легіонів, можливо, довелося набрати для придушення паннонского повстання, хоча в цілому, заходи з військового набору були гранично непопулярними). Термін служби рядового легіонера обмежувався 16 роками, преторіанці - 12 (пізніше збільшений до 20 і 16 років відповідно), звільненим у відставку солдатам надавалися земельні наділи (згодом замінені одноразовою виплатою грошової суми). Для утримання армії була заснована імператорська скарбниця, куди надходили кошти від п'ятивідсоткового податку з продажів, який справляється в Італії, та податку на спадкування майна.
