Відповідь: XVIII ст.) Переяслав-Хмельницький.
18-09-2008 17:49
Ансамбль Вознесенського монастиря почав формуватися моменту будівництва Вознесенського собору. Собор був збудований протягом 1695-1700 коштом гетьмана І. Мазепи.
У 1738 на території монастиря був відкритий колегіум, який розмістився у дерев'яній будівлі. Однак у 1748 сталася пожежа, яка знищила всі дерев'яні будівлі монастиря. Нова цегляна споруда колегіуму постала у 1753-1757 завдяки Переяславському єпископу Івану Козловичу.
У 1753 у колегіумі при монастирі викладав піїтику (мистецтво складання віршів) український поет і філософ Г. С. Сковорода.
Остаточно ансамбль було сформовано після будівництва дзвіниці у 1770-1776.
У 1782 до східного боку дзвіниці прибудували Варваринську церкву.
У к. XVIII - п. ХІХ ст. із східного боку монастирської території був побудований двоповерховий корпус. Цого нижній поверх займали торгові ряди, верхній - бурса (гуртожиток), а з к. ХІХ ст. - монастирська школа. Монастир був обнесений високою цегляною стіною.
У 1916 торгові ряди зі школою згоріли, а їхні рештки були розібрані.
Під час ІІ світової війни була знищена Варваринська церква, що примикала до дзвіниці.
Постраждали і всі інші споруди монастиря. Їх відновлення проводилося у 1954-1964.
У 1970 у будівлі колегіуму був відкритий музей Григорія Сковороди.
У приміщенні Вознесенського собору у 1975 була розгорнута діорама "Битва за Дніпро" (худ. Мальцев П., Присєкін М.). На полотні довжиною 28 і висотою 7 метрів зображено момент масової переправи радянських військ через Дніпро на Букринському плацдармі в районі Переяслава-Хмельницького восени 1943 року.
Нині комплекс складається з Вознесенського собору (музей-діорама), дзвіниці і колегіуму (музей Г. Сковороди).
Вознесенський собор - яскрава пам'ятка у стилі українського бароко. Цегляний, тинькований, дев'ятикамерний. Увінчує будівлю купол на дуже високому гранчастому барабані. Рамена хреста завершені високими хвилястої форми фронтонами. Стіни розчленовані пласкими розкрепованими пілястрами. Портали і ліпні обрамлення вікон і барабану купола були виконані у першій третині XVIII ст. під час ремонту.
Дзвіниця вирішена у стилі українського бароко з певним впливом класицизму. Цегляна, тинькована, в плані наближається до квадрату з увігнутими сторонами, триярусна, завершена куполом. Перший ярус із арковим отвором, рустований. Яруси увінчують розкреповані карнизи. Будівлю прикрашають колони і пілястри (у другому ярусі іонічні, у третьому - коринфські).
Колегіум цегляний, тинькований, витягнутий в плані, з трьома окремими входами, обрамленими порталами з ліпниною (рослинний орнамент та символи наук). Чотири великі аудиторії перекриті напівциркульними склепіннями з розпалубками над великими вікнами.
Пояснення: не знаю ли это
Объяснение:Араби творчо засвоїли культуру стародавнього світу — греко-еллінську, римську, єгипетську, арамейську, іранську, індійську і китайську, перейнявши її від завойованих або сусідніх народів з участю підлеглих їм народів — сирійців, персів, хорезмців (нині — узбеки і туркмени), таджиків, азербайджанців, берберів, іспанців (андалусців) та інших. Араби зробили дальший важливий крок у розвитку загальнолюдської цивілізації.
Колискою арабської культури була Західна, Центральна і Північна Аравія. Арабській культурі передувала культура населення Південної Аравії, яке розмовляло сабейською мовою і мало свою писемність. Арабська культура зазнала як впливу цієї культури, так і культури областей Передньої Азії та Єгипту, де частина арабів оселилася ще в стародавні часи, а також культури арамейського населення районів нинішніх Сирії, Лівану, Палестини та Іраку. Десь у 4 столітті араби вже створили своє літерне письмо, що являло собою один із різновидів арамейського скоропису. В 7 столітті в Аравії утворилась арабська теократична держава, яка шляхом завоювань до середини 8 століття виросла у велику феодальну імперію — арабський халіфат, що до його складу, крім країн Арабського Сходу, входили Іран, Афганістан, частина Середньої Азії, Закавказзя та Північний-Захід Індії, країни Північної Африки і значна частина Піренейського півострова (Андалусія). Арабські феодали насаджували в завойованих країнах іслам і арабську мову. Частина завойованих ними країн була арабізована, інші зберегли свою культурну і мовну самостійність, проте арабська мова в цих країнах застосовувалась в науці, як латина в середньовічній Європі. Центрами арабської культури в різні часи були Дамаск, Багдад, Кордова , Каїр та інші міста. В 9—10 століттях, що характеризуються вченими як «епоха мусульманського Відродження», провідними центрами культури були Бухара і Хорезм.
