4 основных принципа:
истина о страдании.
этот принцип утверждает, что человек страдает не только когда ему плохо, но и когда хорошо. страдания, как таковые, делятся на три категории:
страдания телесные – рождение, болезни, старость, смерть;
страдания чувственные – разъединение с любимыми, принуждение к жизни с нелюбимыми, несвобода;
страдания абстрактные – непостоянство мира, наличие страданий в мире, разочарование в достигнутых целях.
все – люди, животные и даже боги, которые тоже умирают и . согласно первому принципу буддизма, страдание абсолютно.
истина о причине страданий.
этот принцип можно назвать коротко и всеобъемлюще – карма. придавая малейшему жизненному аспекту (положительному или отрицательному) хоть какую-то значимость, человек испытывает к нему привязанность, которая неизбежно является причиной следующего рождения. в основе любой привязанности лежит желание – желая что-то иметь, человек сосредотачивается на этом желании, желая что-то не иметь, человек, опять-таки, сосредотачивается на этом желании. попадая в зависимость от собственных желаний, люди снова и снова, бесконечно испытывая страдания при этом. и только отсутствие желаний дает избавление от страданий.
истина о прекращении страданий.
третий принцип буддизма говорит о том, каким образом можно избавиться от страданий, о контроле над ними. человек, овладевший своими желаниями и привязанностями, в дальнейшем сможет полностью отрешиться от них и достигнуть состояния, где страдание отсутствует как таковое, то есть, нирваны.
истина о пути.
четвертый принцип является конкретной духовной практикой, называющейся благородным восьмеричным путем. этот путь, состоящий из трех этапов, ведет к полному избавлению от любых зависимостей, а значит и от страданий.

этап мудрости, на котором человек усваивает и принимает все 4 принципа буддизма, а так же становится на путь просветления.
этап нравственности, на котором слова человека не могут кому-то навредить, поведение и действия никому не причинят вреда, а образ жизни исключительно честный и порядочный.
этап – достижение всеохватывающего контроля над всеми процессами при состоянии полной осознанности.
буддизм — мировая религия, признанная многочисленными с разными традициями
Протягом історичного розвитку стародавні Греція і Рим, при всій різноманітності суспільних відносин та державного устрою в кожній із цих країн, створили багатющу, велику і неповторну культурну спадщину. В історії світової культури вона визначається як антична, греко-римська культура. Культури Греції та Риму - це дві взаємопов´язані, хоч і не тотожні частини одного цілого.
Роль античної спадщини в розвитку європейської культури неможливо переоцінити. Недаремно античну культуру називають колискою європейської цивілізації. Після періоду середньовічного небуття значної частини античних цінностей вона немов чарівний птах фенікс оживає в переосмисленому вигляді у творах митців Відродження. На основі античної традиції в європейській практиці утверджується гуманістичний світогляд, цінності земного буття, ідеал досконалої гармонійної людини. Саме поєднання гуманізму, допитливості, раціоналізму з мистецькою довершеністю робить культуру античного світу одним з провідних духовних надбань людства.
Антична спадщина і традиції, їх гуманістичний зміст становили основу передусім культури і мистецтва Візантії та Близького Сходу. Так, в епоху еллінізму в Олександрії склався просвітницький центр, у якому перехрещувалися шляхи грецької і давньосхідної культурних традицій, розвивалися природничі і гуманітарні науки, філософські школи, розквітало високе мистецтво.
Грецька культура сприймалася в наступні століття як неповторний феномен, історичне чудо. Вона створила таку силу-силенну понять і термінів (у політиці, науці, мистецтві), що дослідник Якоб Бурхарт мав підстави скати: "Ми бачимо очима греків і розмовляємо зворотами їхньої мови". Саме в Стародавній Греції склалися і утвердились такі фундаментальні соціально-політичні поняття, як громадянська свобода і громадянський обов´язок, людяність, гармонійність розвитку особистості, усвідомлення співвідношення особистого і суспільного.
Грецьке мистецтво і культура - пам´ятки архітектури, скульптури, живопису, література, філософія, театр, музика, художні ремесла – стали невід´ємною частиною світосприйняття і життєдіяльності світового соціуму. Ось чому античне мистецтво є для нас класикою. Воно вічне, не підвладне часові, тому що втілює загальнолюдські цінності. І є людина, яка здатна сприймати прекрасне.
Античність, її культура і мистецтво - вічне, невичерпне джерело ідей, думок, художніх відкриттів. З нього людство в усі часи черпало натхнення до творіння прекрасного. Без цієї невмирущої спадщини неможливо уявити шляхи соціального і духовного прогресу людства, його майбутнє.
