У країнах Латинської Америки після Другої світової війни відбулися значні зрушення. Це пояснюється тим, що країни Латинської Америки значно раніше отримали незалежність. Їм на шляху модернізації не доводилось переживати цивілізаційного шоку, як це було в країнах Африки та Азії, вони були частиною західної, європейської за походженням, цивілізації.
Коріня латиноамериканської відсталості крилось в існуванні великих земельних володінь – латифундій. Це призводило до безземелля селян, низького рівня життя, аграрного перенаселення і безробіття, низької продуктивності праці, примітивних технологій і, відповідно, до соціальної напруги. Таке суспільство не могло бути демократичним, воно трималось на насильстви
Напередодні Другої світової війни почався занепад латифундій. Після завершення війни цей процес посилився. Тривала боротьба селян примушувала уряди проводити аграрні реформи. Всі вони незалежно від масштабів підривали позиції латифундистів. Найбільшого удару завдали латифундіям зростання промисловості, формування національного капіталу і, відповідно, нової економічної еліти, для якої латифундії були уособленням старих порядків. Демографічний вибух зумовив масову урбанізацію і перенесення центру політичного життя із сільської місцевості у місто.
Общественно-политическая ситуация в России
Объяснение:
Общественное-политическое развитие России во второй половине XIX начале XX века. В этот период капитализм сформировался как самостоятельная формация. Усиление позиций тяжелой индустрии, широкое использование труда наемных работников, концентрация производства и капитала, акционирование привели к монополистической стадии развития капитализма. Цели. Показать специфику и особенности капиталистического развития России и усиление ее индустриальной мощи. Бедная капиталами страна прибегала к иностранным инвестициям и займам, получаемым под российский хлебный экспорт. Появились новые промышленные регионы на юге страны. Специфика монополистического периода развития состояла в сохранении пережитков феодализма и этатизме. Методология. В данной работе на основе проблемно-хронологического и статистического методов рассматриваются достижения, успехи и просчеты развития капиталистических отношений Российской империи в различных отраслях народного хозяйства. Результаты. Решающими предпосылками российской модернизации на рубеже XIX-XX вв. были строительство железных дорог, денежная реформа С.Ю. Витте по введению золотого рубля, создавшая благоприятный инвестиционный климат, обеспечившая приток иностранного капитала в Россию, и проникновение капиталистических отношений в деревню. Выводы. Главной формой модернизации России стала индустриализация, проводившаяся за счет деревни. В начале ХХ в. экономический кризис ускорил монополизацию ряда отраслей. В России окончательно сложились синдикаты, тресты и концерны. В начале ХХ в. Россия имела самые высокие темпы роста производства по сравнению с развитыми европейскими странами. Однако по размеру душевого дохода Россия заметно отставала от передовых стран. При этом сохранялось отсталое сельское хозяйство. Поступательное развитие России прервала Первая мировая война. Полученные выводы находят применение в лекциях и семинарах базовых курсов «Экономическая история» и «История России».
