Галицькі і Волинські землі до об'єднання Галицькі і Волинські землі увійшли до складу Київської держави за часів Володимира Великого, коли у 980 — 990 рр. були відвойовані у поляків. На Волині було засновано місто Володимир, що згодом стало столицею цих земель.
У Галичині політичним центром став Галич. Київським князям удалося закріпити ці землі за своїми наступниками.
Особливістю політичного життя Галицького князівства був значний вплив на управління князівством місцевих бояр. На відміну від бояр інших земель, де вони здебільшого походили з княжої дружини, галицьке боярство розвинулося насамперед з місцевої родоплемінної знаті. Свої маєтки вони дістали не від київського князя, а шляхом загарбання общинних земель. Прийшовши сюди, перші Рюриковичі зустріли опір місцевої знаті, що бачила в них чужинців і будь-якими засобами відстоювала свої інтереси, часто спираючись на Польщу та Угорщину.
Дещо інакше діяв його син Роман Мстиславич (1170—1205). Він спирався не на високородних бояр, а на міщан і служилих дворян, за до яких розправився з супротивниками централізованої влади, створивши на Волині сильне державне утворення. Завдяки цьому він став претендувати на приєднання до свого князівства ослаблених міжусобною боротьбою Галицьких земель.
Обь — река в России, протекает по Западной Сибири. Одна из крупнейших рек в мире.
Объяснение:
Русские впервые увидели реку, когда охотники и купцы вместе с проводниками-зырянами ходили за Уральские горы. И до завоевания Ермаком Сибири край вокруг Оби назывался Обдорским. Ещё в 1187 году нижняя Обь входила в «волости подданные» Великого Новгорода, а после его падения перешла к московским князьям, которые с 1502 года стали добавлять к своим титулам слова «Обдорские и Югорские». В 1844 году по Оби начало осуществляться пароходство; первый пароход эксплуатировался коммерции советником Н. Ф. Мясниковым. В 1895 году насчитывалось уже 120 пароходов, осуществлявших рейсы по Оби и её притокам; большая их часть принадлежала частным владельцам. С 1923 года перевозка пассажиров и грузов по Оби осуществлялась Западно-Сибирским речным пароходством(Обь-Иртышское речное пароходство).
