Священна Римська імперія протягом усіх восьмисот п'ятдесяти років свого існування залишалася ієрархічним державним утворенням феодального типу. Вона ніколи не набувала характеру національної держави, як Англія чи Франція, чи не досягла і скільки-небудь високого ступеня централізації системи управління. Імперія не була ні федерацією, ні конфедерацією в сучасному розумінні, а поєднувала елементи цих форм державного устрою. Суб'єктний склад імперії відрізнявся крайнім різноманіттям: напівнезалежні великі курфюршества і герцогства, князівства і графства, вільні міста, невеликі абатства і дрібні володіння імперських лицарів, - всі вони були повноправними суб'єктами імперії (імперськими станами), що володіють різним ступенем правоздатності. Влада імператора ніколи не була абсолютною, а поділялася з вищою аристократією країни. Більш того, на відміну від інших європейських держав, жителі імперії не були безпосередньо підпорядковані імператору, а мали з
