Объяснение:
Велику увагу спартанська влада приділяла вихованню дітей. Життя новонародженої дитини в Спарті залежало від рішення ради старійшин. Хворі діти, вважали спартіати, не потрібні ні батькам, ні державі. До семи років дитину виховували в сім’ї, а потім розпочиналося її навчання в громадських школах. У 14 років хлопчики проходили випробування в храмі Артеміди. Після іспиту (а потрібно було витримати удари різкою без сліз та зойків) хлопець міг продовжувати навчання. У 18 років його зараховували до загонів ефебів, які займалися військовими вправами, іноді пошуками їжі та крадіжками, оскільки ці загони не утримувалися за рахунок общини. Закінчувалося виховання чоловіків у 30 років. Повноліття в дівчат визначалося 18-річним віком, який давав можливість узяти шлюб.
Объяснение:
Опустим политические мотивы, они однозначно имели место быть - об этом в другой раз. Но потрясенные славяно-русские послы высказались о богослужении таким образом: «И пришли мы в Греческую землю, и ввели нас туда, где служат они Богу своему, и не знали — на небе или на земле мы: ибо нет на земле такого зрелища и красоты такой, и не знаем, как и рассказать об этом, — знаем мы только, что пребывает там Бог с людьми, и служба их лучше, чем во всех других странах. Не можем мы забыть красоты той, ибо каждый человек, если вкусит сладкого, не возьмет потом горького".
Есть версия, о которой рассказывает один исторический текст (Бандуриево сказание - составленный в первой половине второго тысячелетия, где рассказывается о деталях принятия христианства Русью) - послы на патриаршем богослужении в соборе Святой Софии сподобились мистического видения ангелов, сослужащих священству. Верить, или не верить - личное дело читателя, я же хочу рассказать о том впечатлении, которое производил знаменитый собор и византийское богослужение, еще захватившее блистательный расцвет византийской гимнографии и живую истовость веры, еще помнящую ужасы иконоборческой смуты.
