ответ:За О. Назаренко головними причинами розпаду Русі були династичні обставини колективного суверенітету. Видається спрощенням ототожнювати кінець єдиновладдя в Київській Русі після смерті Ярослава Мудрого (1054) з початком розпаду[1]. Трохи більше виправданий погляд на перші стійкі уділи-вотчини князів-ізгоїв XI ст., тобто князів, які випадали із системи братського співволодіння, — полоцьких Ізяславичів і південноволинських (згодом — галицьких) Ростиславичів — як на своєрідних передвісників удільної роздробленості Русі[2]. І все ж за своєю сутністю такі «ізгойські» уділи-вотчини про початок розпаду у власному розумінні ще не свідчать, оскільки де-юре, за династичними поняттями того часу, вони перебували під верховною владою київських князів. Отже, попри династичну основу і династичну зовнішню форму, роздробленість Русі за природою цілком династичною не була.
Объяснение:
Объяснение:
Большую часть своей жизни Екатерина Великая провела в России: 34 года у власти и только 14 – в Германии. Но именно в эти 14 лет великая императрица сформировалась как личность, именно в Германии в нее прочно были заложены основы бытовой культуры, благодаря которым Екатерину на протяжении всей жизни воспринимали как человека, воспитанного в лучших западных традициях, отмечая ее хорошие манеры и вежливость. Что, по мнению историков, оказало плодотворное влияние на русское высшее общество.вот к моде Екатерина была равнодушна. Она ее не замечала, а порой и вполне сознательно игнорировала.
