Серед найдавніших рабовласницьких держав, які виникли на території
сучасної України в І тис. до н.е., особливу увагу привертає скіфське державне утворення. По-перше, скіфська держава добре вивчена ученими завдяки твикористанню великої кількості інформації, добутої з різноманітних джерел: від археологічних матеріалів до даних писемних пам'яток. По-друге, аналіз особливостей виникнення Скіфії є найбільш точним підтвердженням більшості теорій занепаду первісного суспільства й виникнення т ранньокласової рабовласницької держави.
Скіфські племена, які з'явилися у Північному Причорномор'ї на рубежі
VIII-VII ст. до н. е., належали до іраномовних кочових племен. Їх витіснили з Азії до Європи більш могутні кочові сусіди – племена масагетів. Самоназва скіфів – сколоти, але за традицією історики продовжують вживати грецьке слово «скіфи» для позначення цього народу. Геродот вважав скіфів одним народом, однак аналіз їх життя та господарювання свідчить про інше.
У Північному Причорномор'ї скіфи спочатку продовжувала займатися
кочовим скотарством, але за таких умов вони не були б спроможні утворити
рабовласницьку державу, а тим більше вижити в новому для них природному
середовищі. Справа в тім, що тваринного білка вже не вистачало для
харчування всього тодішнього населення, і лише вирощування хлібу мало
забезпечити їм виживання. Тому старші скіфські племена, так звані «саї», або
«царські скіфи», залишилися кочовиками, а молодші племена перетворилися
на землеробів.
Вирощування хліба стало для колишніх кочівників основним
заняттям, так само, як і для первісного населення Північного Причорномор'я –
кіммерійців, частина яких підкорилася скіфам. Поступово молодші кочові
племена разом з місцевими землеробами перетворилися на данників царських
скіфів, а згодом їм судилося стати державними рабами.
Як відомо, рабовласницькі відносини в кочовому суспільстві ніколи не
набували панівного характеру, оскільки з економічної точки зору такий уклад
господарства був для номадів невигідним (за винятком використання рабів у
домашньому господарстві племінної верхівки). Тому в перспективі будь-які
кочівники могли створити лише феодальне суспільство і державу, яка
спиралася на відповідну економічну систему. У степах Азії скіфи не мали
можливості для розвитку осілого землеробства як економічної основи
рабовласництва, але в таврійському степу і на півночі кримського півострова
землеробство за часів їх панування розвинулося досить широко, що було
зумовлено трьома причинами. По-перше, саме тут існували великі масиви
природно родючої землі, які не потребували великих попередніх зусиль для
введення їх до сільськогосподарського обігу. На цих земельних масивах
великі групи осілих землеробів-родичів під наглядом сільських старшин, 7 призначених царськими скіфами, виробляли продукти землеробства.
Спочатку ці продукти поставлялися саям як данина, а з часом вони стали
прибутком колективних рабовласників, царських скіфів. Зрозуміло, що за таких умов племена осілих землеробів поступово перетворювалися на державних рабів. Прибуток від експлуатації осілих землеробів розподілявся
верхівкою царських скіфів відповідно до місця, яке родини кочовиків
посідали в племінній ієрархії.
відповідь:
пояснення:
внешняя политика в начальный период “оттепели” велась в условиях “холодной войны”. для ее ослабления требовались новые, более дипломатические, гибкие подходы к решению мировых проблем.
хх съездом кпсс (1956 г.) был определен принцип мирового сосуществования государств с различным социально-политическим строем, что позволило направить усилия на разрядку международной напряженности.
политика мирного сосуществования, чередуя давление с компромиссами и не доводя дело до войны, объясняет сложное на первый взгляд переплетение противоречивых инициатив советской дипломатии, в период 1956 — 1964 гг. сочетавшей угрозы с предложениями разрядки мировой напряженности.
принятая в отношении запада политика предполагала в первую очередь полное признание им итогов второй мировой войны и завоевания “социалистического лагеря”.
после хх съезда кпсс началось преодоление наиболее острых проявлений “холодной войны”, стали налаживаться , политические и культурные связи с капиталистическими странами.
н.с.хрущев и д.эйзенхауэр в белом доме
в январе 1954 г. в берлине состоялось совещание министров иностранных дел сша, великобритании, франции и , обсуждавших вопросы, связанные с индокитаем, кореей, германскую проблему, коллективную безопасность в европе.
в июле 1955 г., десять лет спустя после , в женеве вновь встретились главы великих держав — , великобритании и франции. в центре внимания совещания находились связанные между собой германский вопрос и вопрос о европейской безопасности. в 1955 г. советское правительство приняло решение о возвращении на родину всех находившихся в военнопленных. были установлены дипломатические отношения между и фрг. крупным достижением в международной сфере стало подписание в мае 1955 г. представителями , сша, , франции и австрии договора о восстановлении независимости австрии.
в июне 1961 г. в вене состоялась первая встреча н.с. хрущева с новым президентом сша д. кеннеди. не ней было решено установить прямую телефонную связь между кремлем и белым домом. однако обстановка в берлине вновь обострилась. в результате 12 августа 1961 г. в одну ночь была воздвигнута бетонная стена вокруг западного берлина и установлены контрольно-пропускные пункты на границе. это вызвало еще большую напряженность как в самом берлине, так и в международной обстановке в целом.
не менее напряженной оставалась обстановка и на ближнем востоке, особенно после того, как в египте пришло к власти в 1952 г. национально-демократическое правительство г.а. насера.
первостепенной во внешнеполитической сфере являлась борьба за разоружение. стремясь переломить опасный ход событий, за период 1956 — 1960 гг. в одностороннем порядке сократил свои вооруженные силы на 4 млн. человек. в марте 1958 г. советский союз в одностороннем порядке прекратил испытания всех видов ядерного оружия, выразив тем самым надежду, что его примеру последуют и другие страны. однако эта акция не нашла тогда отклика у сша и их союзников по нато. концепция всеобщего и полного разоружения была вынесена в 1959 и 1960 гг. на обсуждение xiv и xv сессий генеральной ассамблеи оон.
выступление н.с.хрущева на xiv сессии генеральной ассамблеи оон 18 сентября
но сша и их союзники заблокировали и эти советские предложения.
политический союз стран варшавского договора — , польша, румыния, болгария, албания, венгрия, гдр и чехословакия — ставил своей поддержание мира в европе и обеспечение безопасности государств овд. основными направлениями взаимного сотрудничества стран овд были: внешняя торговля, координация народно-хозяйственных планов, научно-техническая политика, культурные связи. росла социалистическим странам в строительстве промышленных объектов.
однако политика по отношению к социалистическим странам носила не только характер сотрудничества, но и открытого вмешательства, когда дело касалось угрозы “социалистическому лагерю” со стороны антисоветских сил. так, в 1956 г. произошли антисталинские и антисоветские выступление в польше. хрущев вначале приказал вести танки в варшаве, но в итоге решил договориться с представителями польского сопротивления. но в венгрии в 1956 г. разразился более тяжелый кризис, и вспыхнувшее в будапеште восстание было подавлено объединенными вооруженными силами стран-участников овд.
в 1962 г. назрел кризис на кубе, когда советским руководством было принято решение установить там ядерные ракеты средней дальности. правительство сша потребовало демонтировать установленные ракеты, угрожая в ответ нанести по ним ракетно-бомбовые удары. предотвратить международный конфликт лишь прямые переговоры президента сша д. кеннеди и н.с. хрущева.
