Объяснение:
Кроме того, всестороннее исследование истории государств Аккоюнлу и
Сефевидов, включая их взаимосвязи со странами Европы, имеет большое значение и для
более полного уяснения с научной точки зрения многих проблем всемирной истории. Это
объясняется прежде всего тем, что международные торговые пути, связывавшие Среднюю
Азию, Китай, Индию и побережье Персидского залива с бассейном Черного и
Средиземного морей, а страны Ближнего и Среднего Востока через Дербентский проход и
по волжско-каспийскому водному пути — с Россией, проходили через территории
государств Аккоюнлу и Сефевидов, что оказывало положительное влияние на их
внешнеэкономические связи. В то же время здесь были сосредоточены знаменитые
ремесленные и торговые центры и сырьевые ресурсы Азербайджана и всего Закавказья, а
также Ирана, что создавало благоприятные условия для поддержания тесных торговых
связей со странами Запада и самими этими государствами. Важную роль в экономических
взаимоотношениях государств Аккоюнлу и Сефевидов играл азербайджанский шелк, в
первую очередь шелк-сырец. Таким образом, взаимные торговые связи государств
Аккоюнлу и Сефевидов с европейскими странами были, фактически, продолжением и
одним из этапов экономических взаимоотношений, установившихся между
цивилизациями Востока и Запада в глубокой древности. Поэтому исследование
взаимосвязей государств Аккоюнлу и Сефевидов с западным миром как отдельная
научная проблема имеет большое значение и для всестороннего освещения
экономических взаимоотношений народов Азии и Европы в целом.
Без основательного изучения взаимоотношений государств Аккоюнлу и Сефевидов
с западными странами невозможно полностью охватить как отдельную научную проблему
и такой вопрос, как история дипломатических отношений между Европой и Востоком,
сложившихся на основе взаимных экономических интересов и в то же время
направленных на решение одинаково важных и для Европы, и для Азии политических
проблем.
Важнейшим военно-политическим актором, сближающим Аккоюнлу и Сефевидов
с западными державами, была «турецкая проблема». Начиная с середины XV века
Османское государство, захватывая важнейшие стратегические пункты на стыке Азии и
Европы и превратившись в могущественную империю — «единственную подлинную
военную державу средневековья» /7, с. 189/, представляло собой не только серьезное
препятствие на пути многовековых традиционных торговых связей, соединяющих Восток
со странами Запада, но и чрезвычайно большую военно-политическую опасность для
своих соседей на обоих континентах. С середины XV века борьба против Османской
империи превратилась в главный вопрос внешней политики целого ряда государств
Европы и Азии, в том числе Аккоюнлу и Сефевидов. Проводя активную внешнюю,
политику, направленную против захватнических планов Османской империи, государства
Аккоюнлу и Сефевидов в разные периоды занимали ведущее место в антитурецкой
Объяснение:
Греція розташована на Балканському півострові, у східній частині Середземного моря. З давніх часів місцеве населення називало свою батьківщину Елладою. Із заходу її омиває Іонічне море, а зі сходу – Егейське. З півночі Еллада обмежена хребтами Балканських гір. Найвищими горами Греції є Олімп (висота 2 917 м) та Парнас (2 450 м).
Грецію поділяють на континентальну й острівну. Континентальна складається з трьох частин: Північна (Ахейя), Середня (Аттика) та Південна (Пелопоннес). Ахейя й Аттика з'єднані між собою Фермопільським проходом, а Аттика і Пелопоннес – вузьким Коринфським перешийком. Острівна Греція налічує кілька тисяч великих і маленьких островів. Найбільшими з них є Крит, Евбея, Родос, Саламін.
Літо в Греції жарке та посушливе, а зима порівняно прохолодна, хоча й без снігу. Опади бувають в основному восени та взимку. Навесні та влітку дощі бувають украй рідко. Великих річок немає.
Це гориста країна з гірськими луками, хребтами, долинами, у якій небагато земель, придатних для землеробства. Тільки на півночі та півдні, а також у гірських долинах є порівняно великі ділянки родючих земель. На схилах гір здавна вирощували виноград, ячмінь і фрукти, у південних долинах країни дозрівали апельсини й оливки.
Гори Еллади багаті на дорогоцінні, кольорові метали та залізо, славляться також покладами будівельного каменю, мармуру, високоякісної глини. Територія Греції була заселена з давніх часів, переважно на родючих землях долин Фессалії й Додони та на островах Егейського моря. У III тис. до н.е. тут починають утворюватися військові союзи, будуються укріплені поселення.
Такі поселення перетворювалися на осередки землеробства і скотарства. З часом тут почали будувати складні іригаційні системи. Це давало можливість за умов теплого клімату вирощувати зернові культури, виноград, оливки. Вже в ті часи з оливок виготовляли олію, з винограду – вино, оцет.
Поселення давніх жителів Еллади мали вимощені каменем вулиці й водогони. Палаци й храми, багатоповерхові будинки будували із каменю, вміли виплавляти й обробляти мідь, бронзу, виготовляти високоякісну кераміку, будувати кораблі.
Життя давнього населення Греції було нерозривно пов'язане з морем. Це єдиний шлях, який сполучав Балканський півострів з островами Середземномор'я. Нерідко допливти до сусіднього поселення було легше, ніж долати шлях через гори. Море було багате на рибу та інші морепродукти, тому населення Греції було вправним у риболовлі та кораблебудуванні.
У III-II тис. до н.е. з півночі на Балканський півострів вторглися племена ахейців. Поступово вони захопили не тільки континентальну Грецію, а й острови Егейського моря.
Наприкінці II тис., так само з півночі, в Елладу прийшли дорійці. Вони відзначалися надзвичайною агресивністю та жорстокістю. Давні народи, які населяли територію Греції, а також прийшлі ахейці й дорійці утворили єдиний народ, який і дістав назву «греки».
