12. Охарактеризуйте Столипінську аграрну реформу за планом: 1) причини здій-
снення; 2) мета; 3) складові; 4) особливості проведення на українських землях;
5) результати нужно

Первый этап централизаци и (начало XIV в. - 1389 г. ) стал временем борьбы Московского и Тверского княжеств за лидерство в «собирании земель» . Эта борьба велась в условиях активного вмешательства в нее ханов Золотой Орды, которые давали русским князьям «ярлык» на право занятия великокняжеского владимирского престола. Первым титул великого князя всея Руси принял Михаил Ярославич Тверской, который в начале XIV в. пытался подчинить себе оба Новгорода - Великий и Нижний, Кострому, Переяславль. Глава Московского княжества - Иван I Калита (внук Александра Невского) - в борьбе за этот титул воспользовался антиордынским восстанием в Твери 1327 г. При подавлении восстания он выступил пособником хана и в награду за это получил ярлык на великое княжение владимирское и право сбора дани со всех русских земель для Золотой Орды. Это обеспечило казну Ивана Калиты дополнительными средствами и позволило ему расширить территорию Московского княжества с покупки ряда земель. Временное прекращение ордынских набегов дальнейшему подъему экономики.

Целенаправленная и гибкая политика Ивана Калиты позволила ему заручиться поддержкой церкви. В 1325 г. в Москву из Владимира переехал митрополит, и Москва стала новым церковным центром Руси. Под власть Ивана Калиты перешла основная часть великого княжества Владимирского, и его столица была перенесена из Владимира в Москву.

Ярлык на Владимирское княжение получил в Орде сын Ивана Калиты - Иван II Красный, а позже - его внук Дмитрий Иванович Донской. Расширение границ Московского княжества, которое велось в постоянной борьбе с другими князьями (рязанским, нижегородским, тверским) , позволило упрочить его внутреннее положение. Это сделало возможным достижение первых военных успехов в борьбе с Ордой, которая переживала двадцатилетний период усобиц. В 1378 г. войска Дмитрия Ивановича нанесли поражение ордынским войскам на реке Воже. С конца 70-х годов авторитет Московского княжества усилился, так как оно стало и центром борьбы с Ордой, что закрепило его превосходство над Тверью. Князю Дмитрию в результате военного похода на Тверь удалось добиться капитуляции тверского князя, его отказа от претензий на великое княжение владимирское, признания главенства московского князя.

Наприкінці VII – початку VI ст. до н. е. греки заснували ряд колоній у Північному Причорномор’ї. У IV ст. до н. е. для грецьких міст на Україні настала пора розвитку. Найбагатшою з них була Ольвія, розташована в гирлі Бугу, вона була центром торгівлі між Грецією та її чорноморськими колоніями.

До центрів торгівлі належали Херсонес і Феодосія в Криму, Пантікапей (Керч), східний Крим, але розквіту прийшов кінець. Почалися сварки між верхівкою та рабами, почастішали напади кочівників.

Зміцнення Риму завдало політичну поразку еллінському світу, майже ціле століття тримався Пантікапей з сусідніми містами, але у 68 р. до н. е. Рим оволодіває Чорноморським узбережжям.

Це повертає грецьким містам на Україні економічну та політичну стабільність. Проте панувати грекам на Україні залишалось недовго. Готи і гуни їх знищили зовсім.

Перші слов’янські державні утворення. Антське царство

З початку VI ст. до н. е. землеробський люд стає дедалі політичним. Дослідження їхніх мовних, етнічних, культурних рис вказують на те, що люди ці були слов‘янами – прямими нашими предками, першими українцями.

Порівняно з міграцією кочовиків розселення слов‘ян являло собою повільний рух із правослов’янських земель. Він (рух) охопив великі території. Розселення носило мирний характер, за винятком окремих сутичок на кордонах з Візантією. Слов‘яни на нові землі як колоністи, а не загарбники