Відповідь:
Одними з перших на українські землі рушили литовські князі. Литовські племена, що займали лісисті місцевості в басейні Вісли, Німана й Двіни, до середини XIII ст. не мали власної державної організації. Процес об'єднання литовських племен був обумовлений, з одного боку, розкладом родового ладу, з іншого – напруженою боротьбою з сусідами та загрозою повного знищення з боку німецьких лицарів. Засновником Великого князівства Литовського був Міндовг (1230–1236 pp.), який у середині XIII ст. об'єднав під своєю владою Аукштайтію, Жемайтію, частину Ятвягії та оволодів частиною західноруських (білоруських) земель. На початку 1260-х pp. Міндовг зробив спробу захопити також Чернігово-Сіверщину.
Пояснення:
Рома́новичі — руський князівський рід XIII—XIV ст., правителі Галицько-Волинського князівства (Руського королівства). Бічна гілка Волинських Мономаховичів з династії Рюриковичів. Походить від володимирського князя Роман Мстиславич, який 1199 року створив Галицько-Волинське князівство. Його сини Данило і Василько відновили політичну єдність цього князівства (1219—1238), воювали проти монголів (1241), розгромили опозицію та угорсько-польських інтервентів (1245). 1253 року Данило отримав від папи Іннокентія IV королівський титул, який згодом носив Юрій І. Мали династичні зв'язки із Візантії, Угорщини, Польщі, Чехії, Болгарії, боролись за трони австрійських герцогів, польських князів. По чоловічій лінії вигасли 1325 року. Спадок основної гілки Романовичів перейшов до П'ястів і Гедиміновичів. За іншою версією, продовжувачами роду були князі Острозькі, нащадки Василька Романовича, онука короля Данила.
