2. Укажите характерные изменения в крестьянском быте во второй половине 19 века
А) входят в употребление фуражки, сапоги и пиджаки
Б) появление дымохода в избах
В) регулярное употребление мяса
Д) покупные ситцы полностью вытесняют домотканое полотно
Е) появление застекленных окон
Ж) выход из моды обрядовых песен и танцев
3. Укажите наиболее известные меценатские семьи
А) Толстые Б) Мамонтовы В) Долгорукие Г) Воронцовы Д) Третьяковы Е)
Боткины
4. Укажите более (+) или менее (-) характерные для сельской интеллигенции черты быта.
А) переход к аграрному труду (наряду с основной профессией)
Б) традиционный характер питания
В) высокая степень отчужденности от крестьян
Г) широкое использование в быту иностранных предметов
Д) сохранение городской одежды
Е) установление тесных отношений с крестьянской общиной
5. Укажите, какие из позиций приведенного перечня относятся (+), а какие не
относятся (-) к быту «новой» буржуазии в конце 19 века
А) сохранение традиционной одежды и питания
Б) жесткая субординация в семьях
В) устройство жилища на дворянский лад
Г)Появление меценатства
Д) стремление к получению университетского образования
Е) строгое исполнение церковных обрядов
6. Запишите ответы от 1 до 5 согласно последовательности явлений культурной жизни России, в которых ведущую роль играли благотворители
1) исключительно церковная благотворительность
2) основание Третьяковской галереи
3) создание театральной труппы в Абрамцево
4) передача Третьяковской галереи городу Москве
5) создание театров при дворянских усадьбах

Объяснение:Араби творчо засвоїли культуру стародавнього світу — греко-еллінську, римську, єгипетську, арамейську, іранську, індійську і китайську, перейнявши її від завойованих або сусідніх народів з участю підлеглих їм народів — сирійців, персів, хорезмців (нині — узбеки і туркмени), таджиків, азербайджанців, берберів, іспанців (андалусців) та інших. Араби зробили дальший важливий крок у розвитку загальнолюдської цивілізації.

Колискою арабської культури була Західна, Центральна і Північна Аравія. Арабській культурі передувала культура населення Південної Аравії, яке розмовляло сабейською мовою і мало свою писемність. Арабська культура зазнала як впливу цієї культури, так і культури областей Передньої Азії та Єгипту, де частина арабів оселилася ще в стародавні часи, а також культури арамейського населення районів нинішніх Сирії, Лівану, Палестини та Іраку. Десь у 4 столітті араби вже створили своє літерне письмо, що являло собою один із різновидів арамейського скоропису. В 7 столітті в Аравії утворилась арабська теократична держава, яка шляхом завоювань до середини 8 століття виросла у велику феодальну імперію — арабський халіфат, що до його складу, крім країн Арабського Сходу, входили Іран, Афганістан, частина Середньої Азії, Закавказзя та Північний-Захід Індії, країни Північної Африки і значна частина Піренейського півострова (Андалусія). Арабські феодали насаджували в завойованих країнах іслам і арабську мову. Частина завойованих ними країн була арабізована, інші зберегли свою культурну і мовну самостійність, проте арабська мова в цих країнах застосовувалась в науці, як латина в середньовічній Європі. Центрами арабської культури в різні часи були Дамаск, Багдад, Кордова , Каїр та інші міста. В 9—10 століттях, що характеризуються вченими як «епоха мусульманського Відродження», провідними центрами культури були Бухара і Хорезм.

Казахско-джунгарские войны — серия военных действий между Казахскими жузами и Джунгарским ханством, продлившаяся с XVII до середины XVIII века. Стратегической целью джунгар являлось увеличение территорий для кочевья путём присоединения соседних земель Казахского ханства. Джунгары представляли военную опасность не только для казахов, но и для Средней и Центральной Азии, а также для Российской империи[источник не указан 1328 дней]. Впоследствии Джунгарию ослабили междоусобные войны, конец Джунгарскому ханству положила Третья ойратско-маньчжурская война (1755—1759) с китайской империей.