1 листопада 1708 р. — призначений царем, хоча й формально обраний на старшинській раді в Глухові, новий гетьман — стародубський полковник Іван Скоропадський. Князь Долгорукий передав йому гетьманські відзнаки, привезені з Батурина.
Народився в м. Умані в Правобережній Україні у старшинській родині. Був одним із наближених до І. Мазепи людей, часто їздив з різними дорученнями до царя. Відмовився приєднатися до змови І. Мазепи.
Ставши гетьманом (гетьманував з 1708 по 1722 роки), він очолив українські козацькі полки, що допомагали російській армії під Полтавою.
При гетьмані Петро І поставив боярина Андрія Ізмайлова, щоб той постійно стежив за діями І. Скоропадського, спільно вирішував усі соціально-економічні та політичні питання, а в разі виникнення нового "заколоту" чи спалаху народного повстання йому дозволялося застосовувати війська. При гетьмані постійно перебувало два московських полки. Гетьманську столицю було перенесено з Батурина до Глухова.
Запорожці гетьмана не визнавали.
За І. Скоропадського тривав процес поступового закріпачення селян, міщан і рядових козаків, обмеження їх прав, посилення феодальної експлуатації. Він видав спеціальні універсали про заборону селянам скаржитися на землевласників. Будучи сам великим землевласником (мав 20 тис. селянських дворів), він роздавав маєтки з тисячами дворів селян і міщан монастирям, російським вельможам, козацькій старшині. Так він роздав приблизно 100 маєтків з 3 тисячами дворів феодально залежних селян і міщан.
