Допишите пропущенные слова в текст «Как Рим стал Республикой». Назовите основные
черты республики как формы правления и дайте свою оценку ее важности для общества.
Патриции изгнали Тарквиния Гордого и больше , пусть управление
Римом будет управлять . Такое управление стало называться . Это
событие произошло. В Республике действовала , управляли
и два , которых выбирал сенат. Только богатые землевладельцы имели
право голосовать

Ійський парламент, вперше скликаний у 1265 p., протягом кількох сторіч був найефективнішою станово-представницькою установою середньовічної європи. як відомо, уже в xiv ст. королівська влада в ії не мала права встановлювати нові податки та збирати раніше встановлені без згоди парламенту. останній з кожним роком ставав усе більш впливовою політичною установою. у нього була своя соціальна база, яка з ростом міст та первісною капіталізацією сільського господарства тільки розширювалася і міцніла. але ія також пройшла у своєму розвитку через етап абсолютної монархії. що ж дозволило зміцнитися королівській владі і, відповідно, що примусило парламент на якийсь час відмовитися від колишніх політичних амбіцій? у 1380 р. в зв'язку з столітньою війною, яку ія вела на той час з францією, було введено подушний податок на військові потреби. податок збирався чиновниками настільки насильно і брутально, що це викликало повстання під проводом уота тайлера. міська біднота лондона відкрила ворота міста повсталим селянам. тайлер від імені свого війська висунув королю такі вимоги: остаточне звільнення усіх селян, скасуванню панщини із заміною и невеликим грошовим внеском, надання селянам права вільної торгівлі продуктами своєї праці. і хоча тайлера було підступно вбито, феодали переконалися в необхідності міцної королівської влади як гаранта їх становища в суспільстві. аналогічний урок знать отримала у 1450 р. під час повстання джека кеда. знать, церква, багаті міщани шукали порятунку у міцній королівській владі.

Це́рковь, христианский храм (от греч. Κυριακη (οικια) — «(дом) Господа») — культовое сооружение, предназначенное для собрания христиан, совершения богослужений и религиозных обрядов.

Главный храм города или монастыря обычно называется собором (соборным храмом); кафедральным собором принято называть храм, где находится кафедра правящего епископа (архиерея).

Храмы старались строить на возвышенных местах.[1]

Внутреннее устройство храмов исторических церквей состоит из алтарной части и примыкающего к нему помещения для молящихся. Лютеранские и англиканские храмы принципы устройства внутреннего пространства, а также элементы во внутренней и внешней архитектуре, унаследовали от сохранившихся традиций единой христианской церкви (до раскола 1054 года). В молитвенных домах других протестантских конфессий алтарей нет, как нет и чётких правил по внутренней организации.

Православный или католический храм состоит из нескольких взаимосвязанных частей: см. капелла, крипта, придел.

Существуют также передвижные храмы.