Що вплинуло на схильність монархів до освіченого абсолютизму?6-10 речень.

НАПОЛЕОН, сражавшийся с англичанами на берегах Нила, захотел однажды побывать внутри пирамид Египта, поразившись исполинскими масштабами этих сооружений. Начало не было удачным: в пирамиде Хеопса Наполеону стало так плохо, что его выносили оттуда на руках. Тогда он поехал в другую — пирамиду Унаса, где когда-то были найдены так называемые «Тексты пирамид » — древнейшие заупокойные молитвы, ритуальные и магические заклинания. Войдя внутрь, великий француз приказал оставить его одного. Наружу он вышел спустя сутки, хотя ему самому показалось, что от силы часа два. ПОСЛЕ этого Наполеон кардинально поменял планы: оставил войска на заместителей, вернулся на родину, разогнал Французскую республику и позже провозгласил себя императором. Как утверждают, в пирамиде Наполеону было «показано» все — что с ним было и что будет вплоть до смерти на острове Святой Елены. Сейчас пирамида Унаса недоступна для туристов, но небольшой экспедиции под руководством известного российского астролога Александра Зараева не терпелось узнать: что происходит в пирамидах, когда человек остаётся с ними один на один?

У Середній Греції розташована область Аттика, в якій і виникла Афінська держава. У західній частині Аттики є рівнина, де можна було займатися землеробством. Решта частина області була гористою, де її мешканці розводили овець, кіз, свиней. Для вирощування зернових культур земля Аттики була малопридатною. Тому афіняни віддавали перевагу вирощуванню винограду і оливкових дерев, а зернові купували чи обмінювали у сусідів.

Афінська монета

Бідні для землеробства земля Аттики була багатою глиною, мармуром, залізом, сріблом, що сприяло розвитку всіляких ремесел.

Головним містом Аттики було місто Афіни, одне з найстаріших міст Європи. Початок місту поклало поселення, що виникло на пагорбі посеред рівнини. Круті схили пагорбу були природнім захистом для мешканців поселення від ворогів, піратів. Побудовані згодом стіни перетворили поселення на справжню фортецю – акрополь.

Афіни V-IV ст. до н.е.

В міфах розповідається, що коли було збудовано місто, але ще не мало своєї назви, про право бути його покровителем вели суперечку бог Посейдон і богиня Афіна. Боги вирішили присудити перемогу тому, чий подарунок для міста буде найбільш цінним. Посейдон вдарив тризубом по скелі і з`явилося джерело води, але вода в ньому виявилась солоною, бо Посейдом був покровителем морів. Тоді Афіна встромила свого списа в землю, з якого виросло оливкове дерево. Всі визнали подарунок Афіни більш цінним і місто було названо на її честь. Афіняни прославляли свою покровительку, будуючи на її честь храми і статуї.

Місто швидко зростало, йому було тісно на пагорбі і афіняни почали будувати свої помешкання у його підніжжя. Центром міського життя була ринкова площа – агора, де велась жвава торгівля.

Вільне населення Афін, як і решту грецьких полісів складалося з селян, ремісників і знаті. Знатні люди називалися аристократами (кращі, благородні). Завдяки своєму походженню вони тримали в своїх руках управління полісом (деякі знатні роди вели свій родовід від богів, героїв, стародавніх царів). Представники знатних родів утворювали ареопаг – раду знаті, яка заправляла всіма справами міста. Ареопаг обирав щороку 9 правителів – архонтів, які безпосередньо здійснювали владу (жрець, полководець, “міністр”, шість суддів).

Всі незнатні громадяни незалежно від того бідні вони чи багаті називалися демосом тобто народом. Демос був невдоволений всевладдям аристократів і прагнув теж приймати участь управліннях державою.

Объяснение: