После окончания исторического факультета Ленинградского государственного университета в 1975 году по распределению приехал в Республику Коми.
С 1975 по 1976 год — учитель Туискеросской средней школы Усть-Вымского района Коми АССР.
В 1979 году окончил аспирантуру Коми научного центра УрО РАН.
С 1979 по 1992 год — сотрудник Института языка, литературы и истории Коми научного центра Уральского отделения РАН.
C 1989 по 2007 год — председатель правления Сыктывкарской общественной организации «Мемориал».
С 1994 по 2009 год — заместитель директора, учитель истории «Коми республиканского лицея при СыктГУ».
С 1998 по 2013 год -- составитель серии из 10 томов (12 томов и 20 книг на 2017 г) "Покаяние" Коми республиканский мартиролог жертв массовых политических репрессий[13][14].
С 2000 года — главный редактор Коми республиканского мартиролога жертв политических репрессий «Покаяние».
С 2000 года — председатель правления Коми республиканского благотворительного общественного фонда жертв политических репрессий «Покаяние».
В 2005 году получил степень кандидата исторических наук.
член правления "Международного "Мемориала"
Рогачёв, Михаил Борисович
Дата рождения
29 сентября 1952 (67 лет)
Место рождения
Рига, Латвийская ССР, СССР
Страна
Россия
Научная сфера
современные этнические процессы в Республике Коми, история Русской Православной церкви в Коми крае, история Усть-Сысольска (Сыктывкара), история политических репрессий в Коми АССР.[1]
Альма-матер
Институт истории СПбГУ
Учёная степень
кандидат исторических наук
Награды и премии
Премия фонда имени Д. С. Лихачева (2013)
ЛІТОПИСАННЯ
У середині XIII ст. у Холмі розпочинаються роботи над створенням видатної пам'ятки Галиць-ко-Волинського літопису. Він складається із двох частин - Літописця Данила Галицького й Волинського літопису. їх писали різні люди. Автором першої частини, можливо, був боярин Діонісій Павлович. Він є виразником поглядів Данила Романовича та його прихильників серед бояр.
АРХІТЕКТУРА
Архітектура Галицько-Волинської держави від-зиачається яскравою самобутністю. Ії бурхливий розвиток зумовлювався широкомасштабною діяльністю Данила Романовича, розпочатою в 30-х роках XIII ст. і спрямованою на розбудову існуючих та заснування нових міст. Останні виникали насамперед як укріплені пункти, тому першочергова увага приділялася фортифікаціям: валам, стінам, брамам, замкам, кам'яним вежам - донжонамі. Вони зводилися на основі поєднання місцевих традицій із здобутками західноєвропейської військової науки (Холм, Данилів, Стожок, Стовп та ін.). У нових містах головна увага зосереджувалася на спорудженні укріпленої князівської резиденції. Чільне місце будівництво міст посідало в діяльності Василька та його сина Володимира.
ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО
На жаль, зразків образотворчого мистецтва XIII -першої половини XIV ст. до нашого часу зберіглося дуже мало. Воно продовжувало розвиватися на візантійській традиції, збагаченій впливом місцевої народної творчості. Важливе місце в цей час належало монументальному малярству. Збереглися тільки окремі фрагменти робіт майстрів, котрі працювали переважно над оздобленням храмів. Вони розробляли різні підходи до прикрашання їх інтер'єрів. Наприклад, верх холмського собору Св. Іоанна Златоуста був оздоблений «зорями золотими на лазурі». Фресками прикрашалися володимирський Успенський собор, собори Св. Дмитрія у Володимирі-Волинському та Св. Георгія в Любомлі, церква Св. Онуфрія в Лаврові, монастирська печерна церква в Бакоті.
