Истори́ческие исто́чники — весь комплекс документов и предметов материальной культуры, непосредственно отразивших исторический процесс и запечатлевших отдельные факты и свершившиеся события, на основании которых воссоздается представление о той или иной исторической эпохе, выдвигаются гипотезы о причинах или последствиях, повлёкших за собой те или иные исторические события[1].
Истори́ческий исто́чник — продукт (материально реализованный результат) целенаправленной человеческой деятельности, используемый для получения данных о человеке и обществе, в котором тот жил и действовал[2].
Ще в XIV-XV ст., коли мусульманські та інші купці стали вести активну торгівлю індійськими товарами та товарами, що йшли транзитом через Індію, на узбережжі субконтиненту було побудовано безліч зручних морських портів. Великою кількістю цих портів серед інших славився Гуджарат, чиї купці налагодили регулярний контакт з країнами південних морів і, крім усього, сприяли поширенню там ісламу. Розширення морської торгівлі було одним з факторів, що визначили швидкі темпи розвитку Південної Індії. Саме в цей час з півдня Індії та через морські порти її, в тому числі і транзитом, з країн південних морів, стали проникати в Європу численні рідкісні екзотичні товари і прянощі, настільки високо цінувалися там. Не дивно, що слідом за цим у Європі склалося уявлення про казкових багатства Індії, про її незчисленні скарби, про «Індії чудес». Що зазіхнули на ці багатства напівзлиденні, але дуже енергійні та ініціативні, гнані жадобою наживи та керуючись азартом європейські купці й мореплавці стали організовувати одну за одною експедиції в Індію з метою відкрити цю багату країну для європейської торгівлі. В результаті однією з таких експедицій, як відомо, була відкрита і Америка. Багато інші досягали Індії.
Объяснение:
