Знайдіть помилки в тексті і виправте їх.
Руїна – період історії України кінця XVII століття, що відзначається розпадом української
державності і загальним занепадом. Деякі історики пов’язують її з правлінням трьох гетьманів.
Ставлеників Москви. Під час Руїни Україна була поділена по Дніпру на Лівобережну та
Правобеоежну і ці дві половини ворогували між собою. Сусідні держави ( Польща. Швеція,
Московія, Трансільванія,
Османська імперія) втручалися у внутрішні справи України. Українська православна церква
дотримувалась виключно промосковської політики. Українські лідери цього періоду були в
основному людьми вузьких поглядів, котрі не могли здобути широкої народної підтримки. Гетьмани
І. Брюховецький, М. Ханенко. Д. Многогрішний. Ю. Хмельницький, І. Сірко, С. Опара –
орієнтувалися на Москву. Я. Сомко. П. Тетеря. П. Суховій – на Польщу. Гетьмани, які віддали свої
сили, щоб вивести Україну із занепаду:
І. Виговський, П. Дорошенко – орієнтувалися на Туреччину. Причини Руїни полягали у відсутності
загально національного лідера, який би міг продовжити справу Б. Хмельницького після його смерті,
та егоїстичності козацької старшини , її нездатності поставити державні інтереси вище від
вуузькокласних та особистих. Падіння Гетьманства Петра Дорошенка ознаменувало кінець
національно – визвольної революції та її поразку .Була ліквідована українська державність на
Лівобережжі, яке відійшло до Польщі, і усі спроби її відновлення зазнали невдачі. Державність
вдалося зберегти лише на Правобережжі. У 1686 році Польща та Росія підписують Андрусівське
перемир’я, згідно якого до Московської держави входили Лівобережжя, Київ та Запорожжя, а до Речі
Посполитої – Правобережжя, Галичина, Північна Київщина і Волинь. Туреччина отримувала
Поділля, А Південна Київщина і Брацлавщина залишалися нейтральними. Отже, до кінця XVІІ
століття Україна втратила свою територіальну неподільність. Непослідовна політика української
шляхти і козацької старшини, невпинна боротьба за гетьманську булаву руйнували державність
України
