Теоретически этот поворотный курс опирался на концепцию предложения. Данная концепция делает ставку не на расходы (частные и государственные), как это принято в кейнсианстве, а на сбережения. Поэтому декларируется важность роста сбережений и необходимость уменьшения спроса со стороны потребителей.
Заметная особенность теории — уменьшение налогового бремени. Ещё один знаковый момент государственной фискальной политики при "Рейганомике" — снижение государственных расходов, его следует проводить в то же время, что и снижение ставок налогов. При этом главное, что следует сократить - издержки на социальную сферу.
Именно фискальная политика была основным элементом «Рейганомики» и полностью отражала вышеуказанные приоритеты.
Основной и самый широко афишируемый момент «Рейганомики» - принятие в 1981 г. нового законодательства о налогах. Оно предусматривало постепенное уменьшение индивидуального подоходного налога на 23%, снижение с 70% до 50% максимально допустимой налоговой ставки на доходы от капитала, существенное уменьшение периодов амортизационных списаний, повышение налоговой скидки для инвесторов.
В течение 5 лет уменьшение налогов в общей сложности должно было сократить федеральный бюджет приблизительно на три четверти миллиарда долларов. Строились предположения, что теория предложения сработает, а данные меры увеличат стимулы работать и побудят население заниматься инвестиционной деятельностью. Как следствие - осуществится экономический рост, сократится число безработных, вырастет производительность труда, повысится конкуренто американской продукции на мировом рынке.
http://utmagazine.ru/posts/13769-reyganomika
Вірш викликав неоднозначну реакцію громадськості. З одного боку, Кіплінгу було пред'явлено звинувачення в зневажливому ставленні до неєвропейських народів, в зображенні їх як недорозвинених, небезпечних, таких, що вимагають постійного контролю та до з боку «білих націй». У зв'язку з цим текст часто розглядався як расистський та проєвропейський-шовіністичний, як прикриття для проведення колонізаторської політики, в першу чергу Великою Британією, виправдовуючи її завоювання в Азії та в Африці гуманістичними міркуваннями. Ряд сучасників Кіплінга, наприклад Марк Твен, гостро критикували його позицію, позначену у вірші «Тягар Білих».
З іншого боку, у своєму не менше відомому вірші «Балада про Захід та Схід» Кіплінг показує себе тонким психологом і знавцем особливостей та проблематики складних взаємин культур Європи та Сходу, побудованих на абсолютно різних ідеологічних та світоглядних фундаментах. У цьому аспекті «Тягар Білих» розглядається також як спроба автора пробити глуху стіну нерозуміння, знайти спільну мову між різними расами та культурами, нехай і з погляду європейця-колонізатора. Під час оцінювання особистої позиції Кіплінга не можна не враховувати і той факт, що сам поет народився, виріс та прожив значну частину свого життя в колоніях, прекрасно знав і любив Схід і його мешканців (особливо Індію)
