З метою централізації держави Казимир III провів судову реформу:
По-перше, він намагався кодифікувати місцеве звичаєве право й запровадити єдине для всієї країни загальне законодавство. Однак через певні відмінності між Великою і Малою Польщею це йому не вдалося. Звичаєве право було кодифіковане окремо для кожної з двох частин королівства.
По-друге, король заснував для магнатів і рицарів кримінальні суди старост (гродські суди), а для міщан і селян - у Кракові Вищий суд німецького права. Після створення цього суду королівська влада заборонила містах; звертатися за консультаціями з судових справ до Магдебурга та інших німецьких міст.
Казимир Великий виявляв особливий інтерес до торгівлі й ремесел. Він надавав містам, їхнім торговельним і ремісничим корпораціям привілеї, які давали змогу отримувати прибуток з міжнародного обміну. Пожвавленню торгівлі й збагаченню державної скарбниці сприяла грошова реформа. Замість знецінених грошей, які карбувалися на монетних дворах окремих князів, король ввів у обіг срібний гріш і наказав усім своїм підданим ним користуватися. Запроваджувалася також система єдиного мита.
Внаслідок, усіх цих заходів Казимир III об'єднав більшість польських земель у складі централізованої держави, що, своєю чергою, сприяло посиленню ролі королівської влади.
Про централізованість Польщі в XIV ст. свідчив, зокрема, той факт, що в офіційних документах вона почала згадуватися під одною назвою - "Regnum Poloniae". Казимир також усе частіше підкреслював належність до Польської корони тих етнічно польських земель, які входили до складу інших держав, і навіть вимагав від папської курії підпорядкування Західно пископства архієпископові Гнєзненському
Объяснение:
Когда были потеряны основные британские войска в Северной Америке, война утратила поддержку и в самой Великобритании. 20 марта 1782 года премьер-министр Фредерик Норт ушёл в отставку после вынесения ему вотума недоверия. В апреле 1782 года Палата Общин проголосовала за прекращение войны.
Великобритания села за стол переговоров в Париже. 30 ноября 1782 года было заключено перемирие, а 3 сентября 1783 года Великобритания признала независимость США. Новое американское правительство отказалось от претензий на западный берег Миссисипи и на британскую Канаду. 25 ноября того же года последние британские войска покинули Нью-Йорк (День Эвакуации). С ними эвакуировались в Канаду около 40 000 лоялистов.
Отдельными соглашениями от 2 и 3 сентября 1782 года Британия уступила Флориду и Минорку Испании, произвела размен заморских территорий с Францией и Голландией и добилась некоторых торговых привилегий в их владениях.
Поддержка американских сепаратистов-республиканцев обернулась для Франции тяжёлым финансовым кризисом и собственной революцией, в которой активное участие приняли ветераны — «американцы».
Объяснение:
