Объяснение:
Характерною особливістю етнічної історії України є формування багатоетнічного складу її населення. Воно на всіх етапах історичного розвитку вбирало іншоетнічні субстрати, однак механізм цього процесу у різні часові періоди був різним. Можна виділити три основних етапи формування національного складу. Перший із них, що стосується періоду існування археологічних культур, відтворює процес етнокультурної взаємодії, нерідко об'єднуючи полярні культури, скажімо, землеробську, скотарську, культуру осілих і культуру кочових племен.
Другий етап пов'язаний з Великим переселенням народів IV—IX ст. — гунів, готів, аварів, «аспарухових болгар» на Балкани і Закарпаття, угрів-мадярів у Дунайську низовину, норвезьких вікінгів-русів у Середню Наддніпрянщину. Велике переміщення народів, що проходило через територію України, залишило відмітини на її етнічному ґрунті. Вони виявилися або в мовних компонентах, у запозиченні деяких елементів матеріальної та духовної культури, або у поповненні слов'янсько-українського населення іншоетнічними субстратами. Ці субстрати стали складовими саме слов'янської етнічності, розчинившись у її системі, відносно рельєфніше відтінивши слов'янську спільність. Отже, з другим етапом пов'язані консолідаційні процеси слов'янства та етногенез українців.
У Речі Посполитої його часто називали аріанством. Назва походила від імені священика Арія, який жив і проповідував в IV ст. н. е. в Олександрії
Він виступав проти догмату про Святу Трійцю. Для нього були характерні такі риси: відмова від церковної ієрархії, спрощений культ, відсутність чернецтва. Протестантське віровчення стверджувало, що для порятунку душі віруючого. Для нього були характерні такі риси: відмова від церковної ієрархії, спрощений культ, відсутність чернецтва. Протестантське віровчення стверджувало, що для порятунку душі віруючого не потрібно поср
