Объяснение:
1)Відносини і боротьба з монголо-татарами
Перемога під Ярославом розв'язала руки Данилові й дала йому змогу присвятити увагу внутрішнім справам. Він провів глибокі реформи в усіх галузях життя.
2)Реформаторська діяльність Данила була перервана новим лихом: рухом татар на захід. На початку 1241 року татари здобули Колодяжин, Кам'янець, Данилів, Крем'янець, Галич, Володимир, "інниї гради, многі їм же ність числа" i посунули далі на захід. 1242 року, довідавшись про смерть великого хана Угедея, вони повернули на схід.
3)Однак, виявилося, що, не зважаючи на моральне приниження авторитет Данила значно зріс після відвідин у хана. Він повернувся з ярликом хана, як його васал, i таким чином міг сподіватися на захист збоку татар в разі будь-яких конфліктів. Так зрозуміли його становище сучасники, які зі страхом чекали на новий напад татар.
4)В першу чергу змінилося ставлення Угорщини. Той самий король Беля IV, який протягом стількох років боровся з Данилом i відмовив йому, коли він просив для сина Льва руки дочки його, Констанції, тепер прислав сам послів з пропозицією шлюбу
5)Ще важливішими були стосунки з папою Інокентієм IV. Початок їх залишається неясним. Посол папи де Пляно-Kapпіні, по дорозі до татар, зустрів 1246 року в Ленчиці у Конрада Мазовецького Василька, а потім гостював у нього в Володимирі. Там він намовляв Василька та руських єпископів, яких скликав князь, до унії. I Василько, i єпископи відмовилися щось на це відповідати i радили відкласти питання до повороту Данила від хана.
Европейской политике Германии, влиянию европейской интеграции на внутриполитическую жизнь страны, а также зарождению, современному состоянию и перспективам немецкого евроскептицизма. Правительство ФРГ в разные годы было инициативным лидером как расширения, так и углубления европейской интеграции. В статье проанализированы истоки европейской политики Германии, ее успехи и неудачи. Отмечается особая роль Берлина на этапе быстрого роста ЕС в 1990-е – начале 2000-х гг. Однако полоса кризисного развития Евросоюза, начавшаяся в конце 2000-х гг., в значительной степени заставила Берлин скорректировать основные положения его европейской политики, с одной стороны, а с другой – привела к появлению совершенно нового для Германии евроскептического дискурса, который прежде существовал лишь в зачаточной форме и был маргинальным явлением. Причины появления евроскептиков в немецкой политике, их организационная структура, электоральная база, перипетии становления и развития, а также перспективы были освещены в этой работе. Выделены некоторые отличительные особенности германского евроскептицизма: отсутствие магистральной линии на выход из ЕС, умеренные требования и организационная разобщенность. Отмечена связь евроскептических настроений с националистическими, что играет особую роль в сфере восприятия германского евроскептицизма. В статье делается вывод о вероятной исчерпанности политической и социально-экономической повестки евроскептиков. Констатируется, что для германских политических элит рост евроскептицизма, скорее, сыграет роль стимула в контексте переосмысления европейской политики и выхода на ее новые горизонты.
