Після падіння Західної Римської імперії на багаті землі Італії зазіхали лапгобар-ди й візантійці, франки та араби, нормани й німці. Країна складалася з численних незалежних герцогств, графств, маркізатів та єнископств.
Починаючи з IX ст., переважно в Північній і Середній Італії інтенсивно розвиваються міста. Вони досить швидко багатіли завдяки посередницькій торгівлі між Сходом і Заходом, ремісничому виробництву, кредитно-грошовим операціям. Так, Венеція, Генуя, Піза мали сильний флот та вели жваву торгівлю з країнами Середземномор'я. Деякі міста славшійся окремими ремеслами. Мілан, наприклад, став центром зброярства, у Павії були найкращі кушніри, Лукка була відома виготовленням якісного сукна, Венеція - виробами зі скла.
Для производства папируса египтяне использовали тростниковое растение из семейства осоковых, которое в изобилии произрастало на берегах Нила.
Технология изготовления папируса дошла до наших дней благодаря историку Плинию Старшему, описавшему процесс изготовления в своем труде «Естественная история». По его словам, материал делали на специальных столах, которые постоянно смачивали водой из Нила. Илистая мутная вода значительно усиливала клеящиеся свойства папируса и удлиняла срок его «жизни».
Стебли растений разрезались на полоски и аккуратно расправлялись, затем прикладывались друг к другу. Поперек них помещались новые полоски, которые приклеивались нильской водой либо мукой из пшеницы и отправлялись под пресс. Полученные листки раскладывали на открытом воздухе и высушивали, после чего склеивали между собой в виде ленты и сворачивали в свитки.
