У 1908 Крит, скориставшись Молодотурецькою революцією, оголосив енозіс з Грецією.[1]
У 1912, коли Сербія, Чорногорія та Греція пред'явили права на управління територією Албанії, Албанія оголосила незалежність.[2]
Османська імперія, слабшаючи, спробувала спертися на до Німеччини, але це лише втягнуло її в Першу світову війну (1914), що закінчилася поразкою Четверного союзу[3].
5 грудня 1917 підписано Ерзінджанськеперемир'я, що закінчило війну Османської та Російської імперій.[4]
Протягом 1917-1918 союзники займають близькосхідні володіння Османської імперії.
Після Першої світової війни Сирія та Ліванперейшли під контроль Франції, Палестина, Йорданія й Ірак — Великої Британії; на заході Аравійського півострова за підтримки англійців (Лоуренс Аравійський) утворилися незалежні держави: Хіджаз, Неджд, Асір і Ємен. Згодом Хиджаз і Асір увійшли до складу Саудівської Аравії.
30 жовтня 1918 було укладено Мудросське перемир'я, за яким був Севрський мирний договір (10 серпня 1920). Фактично Османська імперія була розділена на частини. 1 листопада 1922 Великі національні збори Туреччини прийняли закон про розділення султанату та халіфату, при цьому султанат скасовувався. Так закінчилася більш ніж 600-річна історія Османської імперії.
Розпад Османської імперії супроводжувався масовою різаниною та депортацією християнського населення (вірмен, греків, ассирійців, курдів), що тривала до 1926.
У 1923 підписаний Лозаннський мирний договір, в якому були встановлені нові кордони Туреччини.[5] 29 жовтня 1923 турки проголосили Турецьку республіку на чолі з президентом Мустафою Кемалем Ататюрком.[5]
Эллинизм является периодом, длящимся почти 300 лет после смерти Александра Македонского в 323 году до нашей эры, который закончился завоеванием Римом эллинистических стран – таких как Македония, Греция, Средняя Азия, Иран и Восточное Средиземноморье. Последним завоеванным ими эллинистическим государством оказался Египет. Концом эллинистического периода принято считать 30 г. до н.э.
Этот период охарактеризован движением греков на Ближний восток, или другими словами, происходила эллинизация востока. Местные жители перенимали греческую культуру, традиции и язык.
Через Центральную Азию активно велась торговля с Индией и Китаем.
Теперь греческий мир состоял из нескольких держав, таких как государство Селевкидов, Эллинстический Египет, Индо-греческое царство, Пергамское царство и т.д., связанных между собой экономически и культурно. Новый греческий мир больше не был похож на старый, состоящий из постоянно враждующих друг с другом полисов. У эллинистических государств также была единая финансовая система. В эллинистический период было построено огромное количество городов, с которых осваивались новые территории
Общественная структура сильно изменилась, и теперь была смесью греческих и восточных элементов.
