Мини сочинение о битве на Саур-Могиле

Ми вважаємо міста частиною нашої цивілізації. Коли безліч самих різних людей навчилися працювати і жити разом, тоді й виникли великі міста.

Основна відмінність між містом, селищем і селом — в розмірах. У більшості випадків місто — це самий великий населений пункт. Майже всі міста виросли з сіл. Ніхто не знає, коли і де з'явився перший місто. Заснувати його могло якесь кочове плем'я мисливців. Мисливці знайшли місце, яке їм сподобалося настільки, що їм захотілося на ньому залишитися. Це сталося приблизно за 6000 років до нашої ери, а то й раніше. Близько 3000 років до н.е. люди вже будували великі міста і жили в них.

У доісторичні часи чоловік виявив, що якщо приручати спійманих тварин, то стає набагато легше забезпечувати себе їжею. Людям не хотілося ганятися за тваринами по лісах кожен раз, коли вони зголодніють. Люди також засвоїли, що можна мати набагато більше плодів і злаків, якщо вирощувати рослини самим. Так і почалося сільське господарство. Але неможливо було одночасно кочувати весь час і займатися обробітком землі. Доводилося залишатися на одному місці, щоб зібрати врожай. Нелегко було б і гнати за собою худобу. Коли племена стали залишатися на місці, виникли села та селища. Від перших сіл не залишилося нічого, оскільки вони складалися з будівель, споруджених з шкур, дерева чи глини. З часом людина навчилася виготовляти довговічні матеріали, та села стали розростатися і перетворюватися в міста.

Я писала сочинение поэтому много

Предшественниками идей утопического социализма в России в конце XVIII — начале XIX столетий были А. Н. Радищев и П. И. Пестель. Особенно широкое распространение получили эти идеи в 30−40-е годы. Социалистические взгляды А. И. Герцена и Н. П. Огарёва, возникшие под влиянием трудов Сен-Симона и Фурье, положили начало социалистической традиции в русской общественной мысли. 
В то же время ранний русский утопический социализм представлял собой разновидность христианского социализма (В. С. Печерин и др.) . Такой «религиозный» социализм продолжал существовать и позже — среди некоторых петрашевцев и народников, а также членов Кирилло-Мефодиевского общества. 
В 1840-х годах среди наиболее ярких представителей русского домарксистского социализма мы видим А. И. Герцена, Н. П. Огарёва, В. Г. Белинского, М. В. Петрашевского, В. А. Милютина. Суть социалистического учения они понимали как антропологическую идею природы, полной реализацией которой только и может быть социализм, и историческая диалектика мирового разума, понятого как дух человека, изначально стремящегося к строю братства и равенства. 
В 60 — 70-е годы XIX века в России, в результате длительных социально-теоретических исканий, возникает особая разновидность утопического социализма — «русский» , или крестьянский социализм, получивший название народничества и в рамках которого в основном и происходило развитие социалистической идеи в России во 2-й половине XIX века. Впрочем, иногда рассматривались и иные возможности строительства социалистического общества — например, через создание крупной промышленности (Д. И. Писарев и др.) . 
Наиболее глубокая концепция русского утопического социализма была разработана Н. Г. Чернышевским, которого В. И. Ленин считал «величайшим представителем утопического социализма в России» . В 70 — 80-е годы представители утопического социализма также заимствовали у марксизма его отдельные идеи (П. Л. Лавров и др.).