Історія України ть ів 10-11завдання

Державний устрій Риму в період республіки був досить простий і деякий час відповідав умовами поліса, яким Рим був до часу виникнення держави. Протягом наступних п'яти століть існування республіки розміри держави значно збільшилися, що майже не відобразилося на структурі вищих органів держави, які, як і раніше, знаходилися в Римі і здійснювали централізоване управління величезними територіями. Природно, що таке становище знижувало ефективність управління.

На відміну від рабовласницької демократії в Афінах, Римська республіка була аристократичною, вона забезпечувала привілейоване становище знатної багатої верхівки рабовласників, що відобразилося на повноваженнях і взаємовідносинах державних органів. Ними були насамперед народні збори, сенат і магістратура. Хоча народні збори вважалися органами влади римського народу і були втіленням притаманної полісу демократії, фактично управляли державою не вони. Це робили сенат і магістрати — органи реальної влади нобілітету.

В Римській республіці існували і розрізнялися три види народних зборів — центуріатні, трибутні, куріатні.

Головну роль відігравали центуріатні збори, які забезпечували завдяки своїй структурі і порядку прийняття рішень перевагу в них аристократичних і багатих кіл рабовласників. Щоправда, їхня структура із середини III ст. до н. е. з розширенням меж держави і збільшенням кількості вільних змінилася не на користь цих кіл. Кожен з п'яти розрядів заможних громадян почав виставляти рівну кількість центурій — 70, а загальна кількість центурій була доведена до 373. Однак перевага аристократії і багатства все ж залишилась, оскільки в центуріях вищих розрядів було значно менше громадян, ніж у центуріях нижчих розрядів, а незаможні пролетарії, кількість яких значно зросла, як і раніше, становили лише одну центурію.

До компетенції центуріатних зборів належало прийняття законів, обрання вищих посадових осіб республіки (консулів, преторів, цензорів), оголошення війни і розгляд скарг на вироки до смертної кари.

Другим видом народних зборів були трибутні збори, які залежно від складу жителів триб, які брали участь в них, поділялися на плебейські і патриціансько-плебейські. Спочатку їх компетенція була обмеженою. Вони обирали нижчих посадових осіб (квесторів, едилів тощо) і розглядали скарги на вироки про стягнення штрафу. Плебейські збори, крім того, обирали плебейського трибуна, а з III ст. до н. е. вони отримали право приймати закони, що сприяло зростанню їх значення у політичному житті Риму.

Наверное, в каждой страны есть такие события, которые в памяти народа хранятся всегда, на протяжении столетий. одно из таких знаменательных событий в россии – отечественная война 1812 года. почти полумиллионная армия наполеона вторглась в россию. она оставляла после себя разоренные города и сёла. дымом был окутан смоленск, вражеская армия рвалась к москве. армия оказывала героическое сопротивление, но слишком не равными были силы: она была в четыре раза меньше французской армии. несмотря на это, фельдмаршал м.и. кутузов решил дать генеральное сражение. местом сражения должно было стать бородинское поле, которое находилось в ста двадцати километрах от москвы. полки спешно строили укрепления для артиллерии. это были багратионовы (семёновские) флеши. именно на них всей своей мощью обрушились вражеские пушки. мне хочется рассказать о самом молодом генерале, который сражался здесь, на поле бородина. это был тридцатичетырехлетний талантливый генерал александр алексеевич тучков. несмотря на свою молодость, он был бесстрашным, стойким и мужественным воином. до бородинского сражения он принимал участие в нескольких военных походах, которые закалили его и воспитали в нем полководческий талант. сражение началось ранним утром с ураганного обстрела французской артиллерией позиций. полк александра алексеевича тучкова оказался в центре сражения. несколько часов солдаты сдерживали натиск вражеской армии. они стояли насмерть! под ужасающим обстрелом вражеских батарей генерал тучков должен был повести свой полк в атаку. но когда он увидел, что от ужаса его солдаты дрогнули, он схватил знамя и крикнул: « вы стоите? я один пойду! » не успел героический генерал сделать и нескольких шагов, как картечь ударила его в грудь, сшибла с ног, а затем десятки пушечных ядер обрушились на то место, где уже лежал погибший воин. французам так и не удалось завладеть флешами, так как генералы строганов и олсуфьев атаковали курган и обратили неприятеля в бегство. бородинское поле навсегда стало памятником беспримерного мужества и героизма солдат, которые стяжали славу непобедимых. и один из этих непобедимых – генерал александр алексеевич тучков.