Святосла́в І́горович (близько 938[2] — березень 972) — великий князь київський (945—972). Представник династії Рюриковичів. Єдиний син київського князя Ігоря і княгині Ольги. Після загибелі батька перебував під регентством матері (945—964)[3]. Ставши самостійним правителем, проводив активну зовнішню політику, значно розширивши територію Руської держави. Підкорив волзьких булгар, аланів, радимичів, в'ятичів (964). Розгромив Хозарський каганат (965—968)[3]. 968 року допоміг візантійському імператорові Никифору Фоці придушити повстання болгар, але його спроба залишитися в Болгарії змусила Візантію нацькувати на Київ печенігів[3]
1. 1547 год.
2. И Елена Глинская, и Борис Годунов жили одновременно с Иваном Грозным; Глинская была его матерью, а Годунов одним из бояр на службе у Грозного. Первая была, конечно, старше его, а второй моложе.
3. Царем и великим князем.
4. Иван Грозный учредил стрелецкое войско.
5. Органы управления, учрежденные Грозным, назывались приказы.
6. Опричнина была направлена против бояр.
7. Отсутствие союзников и превосходство противника - против России объединились Литва, Польша и Швеция.
9. Членами рады были Адашев и Курбский, но более важным деятелем был, конечно, Курбский.
